''Гурби-Антонівці'': вчора і сьогодні

Гурби – етап в житті, який змінює тебе вже із моменту реєстрації на гру. Гурби – це підготовка до випробувань. Гурби – це моменти пізнання людей із іншої сторони. Це тобі не місто, де кожен схований за комфортною маскою студента, клерка чи «крутого перця». Це гра, де всі рівні, де всі, плечем до плеча стоять один за одного, де варто думати не лише про власне життя-стрічку, а й про побратима. Щось схоже трапляється і в Україні зараз. Майдан – цьому підтвердження, де незалежно від статусу всі брали в руки бруківку і передавали її на передову, де кожна рука була на вагу золота! Гурби – це частина життя, яка пам’ятатиметься постійно. Це ті моменти, які показують, що ти вартий кращого, що ти сильніший, ніж думав, що твоєї витривалості та непереборного духу вистачить ще не на одне покоління Українців! Як виявляється, ця міць росте із адреналіном в крові, небезпека лише посилює твій рівень захисту, який ти поширюєш і на кожного із оточуючих. Ти береш участь у грі не для показухи, а для вшанування честі наших дідусів, які вистояли у 1944 році у цьому урочищі. В 2011 році гра обіцяла бути ще тою, для мене це було очікування невідомого. Ті, хто їхав не вперше – лякали командою супротивником, що вони ще ті бійці і ліс знають, як свої п’ять пальців. Тож ніч перед відправленням виявилася безсонною, та в моменти, які поринала у дрімоту, здавалося, що все – поїхали без мене… Та того року виявилося все по-іншому, кожна команда всупереч своїй міцності, насамперед змушена була боротися із погодою, приймати її умови. Дощ, гроза, мокрі спальники та одяг, цокотіння зубів (і це не перебільшення, бо було дійсно холодно, особливо зранку, а сухого одягу вже не було), вогнище теж вдалося розвести не з першого разу, бо це ліс, і там нема сховку для сухих дров. Гра завершилася на користь моєї команди, останні години змагу проходили під сонцем в таборі супротивника, ніхто вже не пам’ятав отого ливню, та в пам’яті залишився бій посеред молоденьких сосен, де всі боролися не на життя… де були ті, які втікали із бою, аби зберегти себе до наступного протистояння. Потім казали про жорстокість, та це гра, ніхто не хотів поступатися… Та в цьому вся міць Українця, він завжди йде до своєї мети, готовий віддати найдорожче, аби найближчим часом все було якнайкраще.  Вдруге гра для мене відбувалася вже по-іншому, ти розумієш, що і для чого, кожен виконує свою ланку роботи. Хто стійкує, хто шукає прапора, а хто команду-супротивника. Під час бою всі охороняють прапор та стрічку-життя. Так вийшло, що зібралися знайомі для мене люди, знаючи один одного вже думаєш, що нічого цікавого не відбудеться, та кожен відкрився більше. Хочу подякувати їм ще раз за врятовані під час боїв «життя», за цікаві та веселі моменти під час зміни місця дислокації у нічний час, за ті добрі слова, коли ти просто втомлений, але йдеш далі, бо покинути гру просто нереально, ти ж знав чого їхав, ти ж прагнув перевірити себе. Розумієш, що на тих людей можна покластися в реальному житті, розумієш, що всі варті кращого, а школа життя, підносить нам чудові уроки, позитивні та негативні, та досвіду із знаком « - » просто не буває, ми стаємо сильніші, ми живі, і значить все завершиться добре, просто потрібно бути обачнішим і не наступати на одні і ті ж граблі двічі! Бо вдруге, на жаль, вони б’ють сильніше!  Українці – нація із гарячим серцем і холодним розумом, коли потрібно, бо в жилах бурлить кров усіх попередніх поколінь, які прагнули свободи та волі для свого народу. Наш народ зараз має вистояти, зберегти своє надбання, а саме незалежність, єдність, цілісність та територію, за яку віддано не одне життя, пролити не одну краплю крові, і це лише за цей доленосний 2014, тож просто потрібно працювати із пам’яттю про них, бо вони наші Герої! Гра лише дасть поштовх до вишколу нових, які відчувши атмосферу змагу, зможуть відродити себе, побратимів та славу непереможної Батьківщини! Кожен зможе пройти ще один вишкіл до життя, побачити, яке воно багатогранне, що в ньому ще багато незнаних поки що для нас джерел сил для героїчних вчинків! Тож 2014 - вже доленосний, початок зміни відбувся, продовжимо її вихованням нової!!!