До річниці бою під Крутами

Історія Української революції сповнена незліченної кількості героїчних епізодів. Те, що українцям тоді не вдалося захистити створену ними Народну республіку, можна пояснити багатьма причинами, які мали здебільшого об’єктивний характер. Але не можна стверджувати, що їм не вистачало наполегливості, рішучості, героїзму в боротьбі за незалежність УНР. Серед героїчних епізодів цієї боротьби особливо слід відзначити бій під Крутами. У радянський період цей епізод постаралися стерти з пам’яті народу, як і пам’ять про визвольні змагання 1917—1920 рр. у повному обсязі. Але з початку 1990-х опубліковані спогади про Крути, які раніше дбайливо збирались і публікувались українською діаспорою, а також статті й навіть книжки про Крути і крутян. Отже, вже немає сенсу переказувати всі епізоди героїчного бою студентської сотні, яка брала участь в обороні залізничної станції Бахмач від наступу червоногвардійців під командуванням П. Єгорова. Важливо назвати лише основне. Одна з чот сотні в сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути між Бахмачем та Ніжином, яка була вже зайнята червоногвардійцями. Єгоров розпорядився розстріляти 27 полонених юнаків. Розстріл полонених студентів та учнів старших класів вразив усіх громадян України. Розстрілювати полонених на було в правилах війни. А ці правила добре знали: Росія воювала з 1914 року. І це ж були не професійні вояки, а майже діти. Крути стали символом мучеництва й героїзму, і таким вони залишаються в історичній пам’яті народу. Сьогодні нам знову доводиться утверджувати честь і незалежність України на барикадах. Знову гине молодь, але світ став іншим. Ми можемо сподіватися не лише на власні сили, а й на підтримку міжнародної громадськості, коли обстоюємо свою незалежність та свій європейський вибір. Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор