Цікаво було від першої і до останньої хвилини

“У словнику українського націоналіста немає слова “капітуляція”. Сильніший ворог може нас в бою перемоги, але поставити перед собою на коліна - ніколи”, - лунають величні слова командира Карпатської Січі Михайла Колодзінського в стрічці “Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939” у відповідь на слова німецького консула Гамількара Гофмана про дозвіл Гітлера Угорщині окупувати Закарпаття.

Відтак, Україна стала першою державою, яка почала боротьбу з фашистською Німеччиною. Про це йдеться в фільмі, який показували осередки Молодіжного Націоналістичного Конгресу до річниці проголошення Карпатської України - 15 березня 1939 року.

“Ми обрали цей фільм для показу на кіноклубах не заради того, щоб насолодитися гарною стрічкою та змістовно провести вечір, а щоб вчитися на історичних уроках, слідувати прикладу тих борців, які не дали окупантам роздерти Україну на шматки, а зберегли її цілісною. Єдність - наш найбільший національний скарб”, - говорить Сергій Кузан, голова МНК.

14 березня зали Києва і Львова зібрали охочих ознайомитися з документальним фільмом Тараса Химича, Любомира Соломченка та Тараса Чолія, над яким колектив працював понад півтора року.

Як повідомляє прес-служба Львівського МНК, у переддень річниці зі дня створення Карпатської України, сніжило як і 74 роки тому. Снігу - по коліна, з дому виходити - немає і найменшого бажання. Проте, на показ зібралося близько 60 осіб. Львівський митець Олесь Царук прийшов разом із маленькою донькою, яка із захопленням стежила за подіями на екрані разом із старшими побратимами. На події також був присутній і голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу Сергій Кузан.

А родзинкою київського показу стали гості - Олександр Пагіря, науковий консультант режисерської групи, уродженець Закарпаття, автор книги “Карпатська Січ: військове формування Карпатської України” та Оксана Левкова - виконавчий директор Громадського руху “Не будь байдужим!”. Перед початком показу Олександр Пагіря розповів присутнім про особливості зйомок фільму, його сюжетні лінії, режисерську команду. Наприкінці заходу присутні мали змогу поспілкуватися з гостями.

15 березня фільм показували у Харкові та Сумах, а також на Львівщині - у місті Сокаль, Пустомити та селі Сілець.

Як зазначив Тарас Бортнік, член Харківського МНК, фільм зібрав близько 60 жителів міста. Зал - перевнонений. Це свідчить про те, що харків'ян цікавить тема української визвольної боротьби. І не важливо, що панує стереотип: Харків - повністю русифіковане місто. Це вже давно не так.

Сумчани зібралися у стінах офісу МНК традиційно: щоп'ятниці, вже другий рік поспіль, діє “Український кіноклуб”. За словами Євгена Охріменка, члена Сумського МНК, приємно вражає те, що серед присутніх були школярі - якщо дітям цікаво дивитися документальні фільми про Україну, що вже говорити про старше, “свідоміше” покоління.

“Напевно, відродження українського кінематографу розпочнеться саме із документального та короткометражного кіно. Найбільш вдала ідея у фільмі – поєднати документальну хроніку, інтерв’ю очевидців і художню реконструкцію подій. Це створило неймовірну атмосферу тих часів не нашкодивши відчуттю достовірності”, - вважає Ірина Стегній, журналіст.

Кожен взяв з фільму щось для себе. Так, Андрій Кладочний, член Київського МНК, вважає дивовижним той факт, що такий багатонаціональний регіон, така маленька частина України - Закарпаття, зуміла згуртуватися у боротьбі. При чому, не за свій дім чи батьків і дітей, адже хлопці з Галичини могли спати більш-менш спокійно, а саме за Україну. Вони проникали через кордон і воювали за те, щоб слова Августина Волошина про  незалежність, визнання української мови, синьо-жовтого прапору, гімну “Ще не вмерла Україна” як офіційних на державному рівні стали реальністю.