Держава - це ми або про те, що безкоштовний сир хіба в мишоловці

Слово "держава" є дуже часто вживаним. Ми обговорюємо державотворчі процеси, певні зміни та пріоритети. Кожна мала дитина ще в садочку вчить вірші про країну та малює синьо-жовтий прапор. Відповідальні батьки виховують дітей патріотами та небайдужими українцями. У свою чергу і школа намагається прививати учням почуття обов’язку та любові до Батьківщини. Та часом ми забуваємо пояснювати основне: держава — це не лише територія, обмежена кордонами, держава —  це народ, це ми.

В сучасному світі потрібно бути націоналістом-державотворцем. Зараз не час руїни чи хаосу, плачу чи суму. Проявляти свою активну громадську позицію та брати на себе ініціативу є одними із ключових потреб для країни. Чекати щоразу на позитивні зміни в парламенті та спостерігати за каналом Рада, обговорюючи політику на кухні не дає результатів. Якщо ти хочеш, щоб було краще жити, то сам ж і докладай зусиль до цього, хочеш, щоб не крали — почни із себе.

“Будь свідомим, що ти є співвідповідальним за долю цілої нації”, — говорить одне із 44-ох правил життя українського націоналіста. Хоча вони були написані в першій половині XX ст., проте залишаються актуальними й досі. Ми плекаємо патріотичне виховання, передаємо досвід та займаємось державотворчою діяльністю.

На прикладі капіталістичних США пояснимо різницю мислення між українцями та американцями. В Америці з кінця XIX ст. розвивався капіталізм. Завдяки цьому суспільному ладу, що передбачав постійну працю приватних осіб, підприємців, особисту ініціативність та максималізацію прибутку, громадяни спостерігали позитивні зміни в країні. Держава, що підпорядковувалась королю та була під його впливом, не отримуючи достатньо коштів для свого функціонування, перетворились на зразок ідеальних державних відносин, на країну, що постачала зброю та спорядження під час війни іншим державам та своєрідною акулою в геополітиці.

Та тут, крім заслуг політиків, президента та конгресменів, є і внесок населення. До прикладу, простий фермер пильнував, щоб гроші (податки, які він сплачує) потрапляли в державну казну та використовувались за призначенням. Громадяни слідкували за тим, щоб бюджет не розкрадався та не було жодних корупційних схем з боку влади. За свою працю американці отримували зарплати згідно із тим, як визначив їх роботодавець, споживали комунальні послуги, за які сплачували податки. Завдяки будівництву залізниці, розвитку металургійної та нафтогазової  промисловості будували лікарні, школи та заклади вищої освіти.

Безкоштовний сир хіба в мишоловці. Це прекрасно розуміють американці і тепер. Їх батьки виховувались так, що вести книгу доходів і витрат  є необхідністю. Думати про те, куди ідуть твої гроші заставляють і чеки з магазанів. Часто ти бачиш ціну 4 долари, скуповуєшся різноманітними товарами, а на виході отримуєш суму на кілька відсотків більшу, ніж планував. А все тому, що в чеку вказують реальну вартість товару і окремо зазначають суму податку. Американці зрозуміли, що тримають державу у своїх руках, що вони і є нею. Тому на їх совісті відповідально навчатись, працювати та жити.   

А як же українцям в XXI ст. виховати собі культ відповідальності? Що найменше можемо зробити ми, щоб відчути зміни в своєму житті та функціонуванні країни?

Замість “гроші держави”, вживаймо “гроші платників податків”.

“Вдячні політику, що підняв пенсію” “дякуємо платникам податків за те, що наповнюють пенсійний фонд”.

“Держава вивчила, вилікувала тебе” — “платники податків просубсидіювали заклади освіти та медицини”.

“Безкоштовно” “сплачено за рахунок платників податків”.

“Держава подбає” — <meta charset="utf-8"/>українці, які сплачують податки, подбають”.

Все ж не слід забувати, що влада та політика — спосіб організації нормальної життєздатності населення. Для того, щоб щось організувати, потрібно взаємодію обох сторін. Неможливе нормальне функціонування реформи, якщо її не підтримуватиме народ, якщо лікарня відмовиться закуповувати ліки чи якась мама знову понесе хабаря за семестрову оцінку... То про які зміни ми говоримо в такому випадку?

Відповідальність в першу чергу покладена на кожного з нас. Не раз чуємо від людей, що триває війна вже п’ятий рік, але і ті, хто це говорять відкуповують синів від армії та роблять фальшиві довідки. Не раз чуємо, що в університетах нема порядку, проте самі ж не підтримуємо його. Не раз бачимо сміття на вулицях, та самі ж не бажаємо підняти обгортку біля свого дому. Навіщо нам це? Хай служить поліція, вчаться ті, кому треба, бо я пішов лише заради диплому, підмітають сміття хай прибиральники. А я лиш споглядатиму...

Результатом тривалої байдужості українців до державних процесів та сподівань, що кожен новий депутат буде кращим попереднього та наведе лад, стали економічна криза, прихід Януковича, війна. Струсом мізків та стусаном була Революція Гідності, яка показала, що українці варті своєї Батьківщини, що мають право жити краще.

Сьогодні все більше з нас починають розуміти основне, що Держава — це ми.

“У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії”, — казав голова ОУН Євген Коновалець.

Твої заслуги перед Україною анульовуються щоранку, тому щодня потрібно плекати активну працю задля добра справи, задля країни, сім’ї та самого себе.

#Революція Гідності #відповідальність #Держава