Він став символом єднання наддніпрянців і галичан
Петро Франко: символ єднання наддніпрянців і галичан.
Син не менш відомої особистості, в тіні не залишився.
Франко Петро Іванович - один із засновників Пласту, педагог, спортсмен, хімік, військовий льотчик УГА, політик. Мало хто знає, що в житті, як і в пророчому сні батька, «впав у яму» та не вибрався вже з неї.
З дитинства прагнув до нових знань. В юності - учасник і засновник руханкових і спортивних організацій. Не любив іншомовних слів, тому і скаутську організацію, разом з Іваном Боберським, назвали Пласт. Один із перших став у лави УСС. Учасник Листопадового чину, та «Романтичної війни» із Польщею. Вів референтуру летунства, та створив авіаційний полк в УГА. В міжвоєнний період вчителював у школах і викладав у Тайному університеті.
Так звідки ж взялася «яма», що снилася батькові Петра?
Після відвідин Радянської України 1931 — 1936 роках у складі групи польських інженерів. (Речення з незакінченою думкою) Був свідком геноциду 1932 — 33 років, та написавши розписку, вже на Галичині неодноразово розповідав про побачене знайомим та опублікував у газеті «Діло» статтю про голодомор. Такими Петро діями підписав собі смертний вирок.
Після того, як совітські війська вступили на територію західної частини України, Франко, добре обізнаний зі сталінським терором та політикою радянської влади, вирішує емігрувати за кордон, але йому не вдалося виїхати до Відня. Радянська влада вирішила використати його ім’я. 22 жовтня 1939 року Петро обраний делегатом Народних зборів для підписання акту возз’єднання Західної України з Радянською та членом Повноважної комісії Народних зборів, з якою відвідав Москву та Київ. Він і зачитав на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР ухвалене у Львівському оперному театрі рішення про включення Західної України до складу УРСР. Цей запис зберігся до сьогодні, де чути невпевнений, тремтячий голос Петра, що може вказувати про його небажання озвучувати це рішення.
Та, попри таку славу, із приходом нацистської Німеччини 1941 р. радянська влада, боячись його союзництва із ворогом, евакуйовує Петра Франка разом із мовознавцем Кирилом Студинським на схід України. Про нього більше ніхто не чув. Існує не одна версія того, як він загинув.
Петра Франка поправу вважають одним із фундаторів української військової авіації, хімічним науковцем, визначним педагогом, та одним із засновників організації Пласт в Україні. До сьогодні не відомо, за яких умов Петро зголосився виголосити рішення про возз’єднання Галичини й Наддніпрянщини, наслідком якого стали колгоспи, колективізація, депортації до Сибіру та концентраційні табори. Чи було це через погрози сім’ї та його життю, чи надія на кращу долю для нації, чи покарання через опубліковану статтю про голодомор, а, можливо, просто гроші?
Нам відомо лише, що навіть після таких дій він залишився загрозою для СРСР та був знищений
