Яким має бути справжній Лицар сучасності?

Коли ми чуємо слово “лицар”, у нашій уяві одразу виникає образ сильного середньовічного воїна в сталевих обладунках та з мечем. А ще, ми одразу згадуємо ті чесноти, якими має володіти людина, гідна називатися Лицарем. Це образ, що має всі якості характеру, які потрібно в собі виховувати сумлінною працею і навчанням. Для цього необхідно йти на компроміс із собою, переборювати лінь, виходити із власної зони комфорту: не тільки фізичної, але й моральної.

В українській історії є чимало прикладів людей, яких можна назвати справжніми Лицарями. Вони не носили важких обладунків, не всі з них вміли добре тримати зброю в руках. Проте своїми діями вони показали зовсім протилежне.

Як от Олена Теліга — людина лицарської чести, мужня та водночас мила жінка, зброєю якої було слово.

Василь Стус — запальна та сильна духом людина. Він вирішив йти проти системи, боротися до останнього своїми віршами, які досі надихають тисячі людей.

Отець Омелян Ковч — священик, військовий капелан УГА, усе своє життя присвятив служінню Богу та Україні, а згодом й загинув боронячи ці дві найвищі цінності.

Таких прикладів в історії є чимало. 

Проте, чи існують лицарі у сучасному світі?

З 16 по 19 липня відбувся вишкільно-мандрівний табір “Лицар Чести”, на якому молодь дізнавалася та виховувала в собі лицарський дух.

Через карантинні обмеження формат та місце змінилися,  і замість стаціонарного табору відбулася вишкільна мандрівка Сколівськими Бескидами. Тож учасники мали змогу не тільки поринути у таборову атмосферу, але й відвідати цікаві історичні місця нашої країни: скелі Тустань (поблизу с. Урич), водоспад Гуркало та навіть підкорити гору Парашку (1268 м), де відбулося офіційне закриття табору.

Маршрут був не з легких, кожного дня учасники проходили близько 20 кілометрів горами, переходили річки, йшли під палючим сонцем та зливами, несли важкі наплічники. Хоч майже в кожного була  думка здатися, залишити все і поїхати додому, та гірські краєвиди, підтримка побратимів і сила волі не давали ногам зупинитися. Так за весь табір учасники подолали понад 75 км за 4 дні!

Також учасники послухали гутірки на теми:

— ідеологія українського націоналізму

— мандрівництво

— катехизис українського націоналіста

— гібридна війна 

 

3.jpg

Окрім треку, табір був насичений вишкільними елементами:

— вольовий змаг (якомога довше простояти з піднятими руками, цього року було побито рекорд табору — подруга Крістал вистояла 121 хв)

— вовче коло (на землі робиться коло з мотузки, завдання учасника викинути суперника з нього)

— концтабір (завдання учасників усім табором перебратися через натягнуту мотузку і не зачепити її).

 

2.jpg