Щороку в останню суботу листопада Україна вшановує пам'ять жертв Голодоморів українців. Штучний голод став одним з методів поширення комуністичної влади на території  совітської України. Так звана боротьба з “куркулями” та спротив українців завершилися жертвами в понад 7 млн українців з територій України, Кубані та Північного Кавказу.

Коли в українців забирали все зерно, а згодом й останні харчі, в Жмеринці, яка не постраждала від голоду, був надлишок зерна, яке зберігали в неналежних умовах.

В листі з Полтавщини, за 18 березня 1933 року, житель з враженого голодом регіону писав: «… я був обезпечен харчами до вражаю, але не ставало до пляну хлібозаготовлі і бригада все забрала в Пилипівку. Осталися ми прямо голодні і так день за днем ведемо на кварті круп чи муки котру купили або за що заміняли…».

Щоб приховати факти злочинів, кремль звинувачував Німеччину. Говорили, що це вони ведуть пропаґанду, а голоду насправді немає. 

Всупереч спростуванню факту злочину, іноземні журналісти цікавляться ситуацією в Україні. Спочатку над ними встановлюється нагляд, а згодом – заборона відвідувань території України для іноземних журналістів. В одній зі статей чеського професора, якому вдалося побачити на власні очі голод, говориться так: 

«…у 1927 росія жила у достатках, цього ж року найбільші міста живуть у нужді. Бракує там усього. Скрізь черги без кінця, недостача харчів страшніша, ніж коли-небудь у нас за війни. Є загроза ще більшої катастрофи, бо врожай поганий. Не наслідком стихійного нещастя, а тому, що рілля необроблена…»

Часто в контексті Голодомору згадуються факти  канібалізму, до якого призвів саме голод. Матір з Донеччини у своєму листі до сина пише так:

 «Дорогий сину! Що таке, чи ти живеш, чи тебе нема на світі? Ми живемо погано, у нас людей їдять, а багато є хат пустих, де вже всі вимерли. От і твоя рідня там на черзі. Помаленьку доживаємо до жнив, хоч і не своїх. Ми тебе просим, напиши, чи ти будеш коли дома, бо я вже стара і не можу. Землю віддала в колєктив, лишилось пів десятини городу, а половину мені відобрали тому, що я обробляти його не в силі. А люди у нас падуть як мухи, їдять листя і полову. Я сама вже дві зими це їм. Вмирають люди на вулицях і хоронять їх без попа, кладучи в одну яму по 5 душ. Прошу тебе, відповідж мені бодай на це письмо, бо може нам більше й не прийдеться переписувагись. Ти напити, як ви там живете, чи є у вас хліб, бо у нас хліб 4 фунти коштує 20 карбованців. У вас багато новин, але ви їх певно знаєте. З худоби у нас в селі нема нічого, тільки у декого залишилася корова»

Коли на сході України відбувався Голодомор, на заході готували атентат на начальника радянського консульства у Львові.

Обставини склалися так, що вдалося вбити керівника канцелярії Олексія Майлова, який був представником сталіна та одним з організаторів Голодомору.  Вбивство здійснив Микола Лемик – молодий юнак, який базуючись ідеологією ОУН перейшов до її бойового відділу

Слова Миколи перед пострілом були такими: "Це тобі від Організації Українських Націоналістів – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…"  

Атентат на одного з  організаторів Голодомору 1932-1933 років призвів не тільки до поширення інформації про голод українців Наддніпрянщини, а й до широкого розголосу серед світової громадськості.

Важливим є те, що росія використовує голод і зараз як форму геноциду. Жителі окупованих територій після повномасштабного вторгнення не мали доступу до їжі декілька місяців. 

В грудні 2021 року росія готувалась до викрадення зерна і закуповувала вантажівки для перевезення — його експортували з окупованих територій щоденно. Українців планували знову морити голодом, як це було  в 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 роках. 

Важливо пам'ятати, що імперські форми та методи встановлення режиму росії на окупованих теренах не змінюються. Зараз проводиться той самий геноцид українців шляхами голоду, розстрілів, вбивств та катувань у полоні. 

І це не зупиниться доти, доки ворог не буде знищений!