Звернення Проводу ОУН (б) з приводу Дня Соборності України

Ще кілька років тому поняття соборності мало для більшості українців переважно історично-символічне значення. Відзначення дня 22 січня проходило здебільшого на офіційному та громадському рівнях переважно у формі урочистих зібрань, декларативних заяв символічних ланцюгів єдності, мітингів та флеш-мобів.

Сьогодні це поняття набуло кардинально іншого значення. Ворог захопив нашу землю, залізо і кров, а не угоди і паперові декларації, знову вирішують питання волі і влади на українській землі. Поняття національної державності і державної нації міцно переплелися в нерозривний вузол, переставши бути кабінетними темами вузького кола інтелектуалів.

Зовсім іншого звучання набула і тема солідарності українців. Мільйони людей, здавалося ще вчора взаємно чужих, зневірених, збайдужілих, незалежно від соціального статусу, статі, віку і місця проживання сьогодні віддають свою кров, свої статки, свій час і енергію для одної мети – зупинити ворога, вигнати його з нашої території, звільнити рідний край.

Сьогодні українці відзначають Свято Соборності не історичними рефлексіями, а конкретним чином, черпаючи натхнення від героїчних предків початку та середини минулого століття і творячи легенду для майбутніх поколінь.

«Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло Незалежна Держава Українська – перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужитковувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами не для потреб третього або другого з половиною чи якого іншого Інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу.

Отже: не забуваймо про меч; учімося міцніше тримати його в руках, а одночасно дбаймо про підживлення нацією моральних елементів її буття – творчої любові до батьківщини, сторожкості до ворога та помсти за кривди, заподіяні ним, – в симбіозі яких знайдемо і вірний шлях до звільнення, і програму для будівництва!

Моральним чотирикутником – отим старокозацьким табором – поставимося ми в переходові дні нашої історії до всіх негідних наступів на нашу єдність та вірність випробуваним ідеям. Скупчимося один біля одного з готовністю взаємної допомоги і перестороги, – і ми витримаємо всі «міри і проби» незалежно від того, чи вони походять з якогось Інтернаціоналу чи від його класократичного антиподу», – ці слова Симона Петлюри нехай сьогодні навічно закарбуються в нашій свідомості і стануть надійним дороговказом, єдиним наказом для всіх українців «в Україні і поза Україною сущих».

Щоб наступне Свято Соборності спільно відзначати переможно на своїй, на звільненій землі, «від Сяну по Кавказ».