Забути не можна

Цьогорічне вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 позначилося не лише жалобою за невинно померлими людьми, а й згадуванням про рятівників, які допомагали українцям виживати у роки геноциду. Коли вбивають голодом, ділитись хлібом - подвиг, - під таким гаслом відбувся ряд заходів, що традиційно пройшов всією Україною в останню суботу листопада.

Активісти громадських організацій, зокрема Центру досліджень визвольного руху, Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Молодого Народного Руху, Відсічі вийшли на вулиці міст України, щоб привернути увагу громадськості до трагедії та зібрати кошти на придбання свічок. Кожен охочий міг долучитися, жертвуючи гроші і наповнюючи спеціальну вазу зерном. Зернина за зерниною, - так відновлювалась пам’ять у всій Україні.

І поки влада на чолі з Віктором Януковичем вшановувала пам’ять жертв Великого Голоду (за “Вікіпедією”, XIV ст.) окремо від народу, цей народ власними силами не лише зібрав свічки і запалив їх. Він зробив внесок у вшанування минулого і уникнення терору в майбутньому. Натомість нинішня влада воліла б за краще замовчати таку подію, як Голодомор. Боротьба влади в обличчі Віктора Януковича з Голодомором почалася з його ганебного виступу перед Парламентською асамблеєю Ради Європи, де він сказав: "Але було б неправильно і несправедливо, щоб визнати Голодомор актом геноциду проти одного народу... Це була спільна трагедія для всіх людей, які жили на території колишнього Радянського Союзу". Тепер  у виступах та офіціозі вже й сам термін «голодомор» не вживається. З’явився «Великий Голод». Підтекст тут більш ніж очевидний – це був голод, а не голодомор, а значить і умислу в діях комуністичного режиму тут не було...

- Трагедія українського народу - винищення нації у 30-х роках є однією з найзаплутаніших та неоднозначних подій. Суперечки істориків з приводу визнання Голодомору фактом геноциду, кількості жертв, територіального поширення голоду не згасають. Але спогади тих, хто пережив страшні події, - ось найправдивіші свідчення. Та не лише про катів говорять ті, хто вижив. Вони також згадують і про героїв. Тих, хто так чи інакше дарував надію на життя, - вважає Сергій Кузан, голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу.

- Набільшим показником небайдужості українців була кількість жертводавців. У сучасному споживацькому суспільстві перехожі не шкодували власних заощаджень для вшанування загиблих, - говорить учасниця акції Катерина Волченко, член Молодіжного Націоналістичного Конгресу.

Активісти Молодіжного Націоналістичного Конгресу долучилися до заходів, що пройшли 24 листопада. Київ, Львівщина, Харків, Суми, Тернопіль, Полтава, Миколаїв - уся Україна розпочала жалобу панахидами за загиблими, викладанням хреста з лампадок, і загальнонаціональною хвилиною мовчання. У деяких містах, зокрема, Сумах і Львові пройшов концерт-реквієм. Львів'яни та івано-франківці тижнем раніше накрили “стіл голоду”, приготувавши страви з жолудів та рослин, якими харчувалися українці під час Голодомору. Кожен охочий міг спробувати на смак те, що в 30-ті роки вважалося делікатесом. А в Тернополі пройшла виставка історичних документів «Голодомори в Україні».

У Києві за підтримки студентського парламенту та деканату факультету соціології КНУ ім. Т. Шевченка Володимир Василенко, історик, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії у 1998-2002 роках, а також один з авторів закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» провів лекцію про геноцид.

Окрім цього, Молодіжний Націоналістичний Конгрес ініціював ряд інших акції.

Харківський осередок МНК влаштував 23 листопада кінопоказ фільму “Голод 33”. І хоча він не зібрав великого натовпу, фільм однозначно справив враження на кожного присутнього.

У Львові вже не перший рік проходить “Голодна конференція” в урочищі Золота Поляна. Молодь, що збирається там, вживає лише воду протягом 72 годин. Кожен із них готує і проводить гутірки, присвячені українській історії. Фізично їх випробовує вимарш довжиною у 15 км, інтелектуально - брейн-ринг.

- Таким чином, ми не лише віддаємо шану померлим голодною смертю українцям, а й намагаємося усвідомити для себе той жах. Спробувати зрозуміти, як жили люди в ті часи. І хоча картина далеко не повна, це - її частина, - говорить Назар Франчук, голова Львівського МНК.

Невелике місто  на Львівщині, Сокаль, також згадувало загиблих. За словами Ірини Михайлової, члена Сокальського МНК, цього року зібралося значно більше людей, ніж минулого. Це і є показником того, що люди не хочуть забувати страшну трагедію.

Та не лише на заході України пам'ятають 30-ті роки. На Сході особливо відзначилися полтавці. Окрім того, що активісти МНК провели зустріч-бесіду зі школярами на тему Голодомору, взяли приклад з киян, які тижнем раніше зібрали підписи за перейменування вулиці, що носить ім'я ката Косіора на Сквер Доброчинців. Громадські організації та звичайні люди розвісили на деревах картки з іменами та біографіями людей, які в роки Голодомору допомагали українцям вижити. Представники Полтавського осередку ВМГО Молодіжний Націоналістичний Конгрес вирішили у День пам’’яті жертв Голодомору розказати  своїм земляками про героїв. Члени МНК, слідуючи прикладу киян, згадали про них у досить цікавий спосіб.

- Ми розповіли про тих, хто не зламався духовно і в часи повної безнадії знаходили в собі сили і простягали руку підтримки іншим. Імена цих героїв ми розмістили на стовбурах дерев уздовж вулиці Жовтневої, разом списки цих людей утворюють символічну "Алею доброчинців в лихоліття Голодомору”, - зазначив член МНК, Микола Сосюра.

Полтавці відгукнулася на акцію позитивно. Так, звичайна перехожа Надія, розповіла, що вважає зроблену справу просто необхідною. За її словами, пам'ять про доброчинців мусить жити в серцях українців як символ героїчності та незламності нашого народу.