Сумський націоналізм, або хочеш стати фашистом - спитай мене як

Суми – невелике місто, але і в ньому точиться гостра інформаційна війна. Нещодавні події дали всі підстави говорити про упереджене ставлення до патріотичних організацій, перекручування фактів, навішування ярликів. Усе почалось із, здавалося б, звичної події: Партія регіонів провела засідання круглого столу. Цікавою виявилася тема – гостре питання “У Суми повертається нацизм?”. На засіданні відкрито заявили: сумська націоналістична молодь – фашисти. “У Сумах не будуть звучати бЕндерівські пісні”, - заявили вони. І все б нічого: поговорили про “загрозу”, яку становлять націоналісти, згадали про власні заслуги – акції “Помні імя свайо” та “Спасібо дєду за Пабєду”.

Але журналісти Регіонального Телебачення Сумщини (РТС) одразу почали розкручувати інформаційний привід. Крім того, що оперативно створили програму «Відкритий доступ», так ще й забезпечили максимальну аудиторію. За кілька днів сумські будинки, маршрутки вкрилися оголошеннями про передачу. Досить інтригуюче повідомлення: вся правда про життя регіону. І ні слова про тему програми. Невже ця передача мала таке колосальне значення для РТС, що редакція не пошкодувала ні коштів, ні сил на те, щоб закидати місто оголошеннями? Такого ще, мабуть, не було.

“Відкритий доступ”. Зараз цю програму важко знайти навіть в інтернеті, оскільки вона була видалена одразу після виходу. Але у вечір показу, напевно, викликала інтерес. Отже, мова йшлася нібито про те, що відбувається в головах націоналістів міста Суми. Насправді - говорилося про свастику і фашистські знаки, які нібито використовує молодь, про нетерпимість до інших рас, про смолоскипну ходу, як давню традицію гітлерівської Німеччини.

Зрозуміло, що подібні програми (як і їх “розкрутка”), створюються “на замовлення”. Замовники - дуже впливові в регіоні представники влади. Але чому журналісти можуть дозволити собі, всупереч усім моральним і професійним принципам, бути упередженими щодо висвітлюваного ними? І як сміє потім цей “голос народу”, стоячи навколішки, гучно казати “правду”?

Ведучий “Відкритого доступу” сказав: “хочеться попередити ветеранів, людей старшого віку та просто багатьох батьків – дещо дивитися буде дуже важко”. Остерігайтесь, бо ми стали свідками того, як в ефірі однієї регіональної програми псевдо-журналісти вперто перетворюють нашу державу у “меншого брата”, повертаючи “совок”, де зникає не лише свобода слова, а й думки.

Нам не вдасться надалі жити у такому режимі (саме режимі!). Ми не зможемо жити в країні, де по телебаченню перестануть висвітлювати об’єктивні новини. І не зможемо без емоцій слухати, як черговий папуга з ТБ називає “казками” вікову боротьбу за незалежність України: “скільки можна вірити у казки про звільнення України”.

Ми, націоналісти Сум, звикли до того, що провладна партія називає нас фашистами. Варто лише згадати вибори, коли про перемогу кандидата від опозиції Олега Медуниці, регіонал Перепека однозначно висловився: “У Сумах победил фашист!”. Газетні шпальти так і виблискують яскравими заголовками на кшталт: “В Сумах обеспокоены ростом нацистских настроений”, “Суми против нацизма”, “Национализм как диагноз”. Ницість методів регіоналів в боротьбі за владу вчергове вражають, адже це відвертий наклеп і навішування ярликів.

Проте, якщо і можуть бути претензії до певних осіб, які позиціонують себе як націоналісти, то не слід рівняти всіх під одну лінію.

Націоналісти – це люди, які готові на все заради України та українців. Радикальна налаштованість проти окупаційної влади – це адекватна реакція і почуття справедливості. Влада, звісно, не терпить нікого, хто хоче її усунути. Тому і вдається до повернення втраченої довіри населення методами перекручування історії, “замилювання” очей. Але слід пам’ятати: довіру населення не можна викликати наклепом і вигаданою загрозою. Довіру населення треба заслужити своїми вчинками, реальними діями на користь України. І як би сильно ця влада не погрожувала і не лякала нас нацизмом, фашизмом чи ще  чимось, люди завжди можуть побачити більше: оцінити реальні діяння та злочини олігархічної провладної верхівки.

Загроза для України не в фашистах, певній партії чи націоналістах. Вона – у байдужості. Тільки мовчазна покора вбиває раціональне зерно суспільства. Тож не залишайтеся осторонь того, що коїться. Ми всі відповідаємо за наслідки сказаного. Особливо – журналісти. Свідомі українці – давайте будемо взаємно чесними.