На яке свято можна їсти вуха, або чому ми не святкуємо 8 березня

З приходом березня, інтернет, телебачення та голови пересічних українців та українок наповнилися весняними думками. Разом з усім іншим – що подарувати на 8 березня мамі/сестрі/коханій. І не те щоб це було дивно – в Україні святкують ще одне свято, про походження якого нічогісінько не знають – якби не було настільки трагічно. Тому відкриємо завісу на те, як насправді виглядає історія цього великого свята “весни, кохання і тепла”.

Почалось це ще у далекому 1895, коли 8 березня повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. “Яке благородство з їхнього боку!”, - скажете ви. А насправді ж усе до банального просто - в останніх просто не було грошей, щоб розплатитися з представницями найдавнішої професії. Рівно через рік ті самі події повторилися в Нью-Йорку.

В подальші роки жінки продовжили ланцюжок демонстрацій у цей день - 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на вулиці, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Ну і на завершення цього довготривалого процесу, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.

Що ж до СРСР – прийняття свята в США і стало причиною для проголошення дати 8 березня Міжнародним жіночим днем на теренах союзу. Аргументація теж була доволі простою – показати жінці, що віднині вона з чоловіком має рівні права – бо ж відтепер у неї є навіть свій власний день! Але і плата за цей день була відповідною - рівноправ’я у спільній жіночо-чоловічій роботі мало порадувати кожну радянську берегиню сімейного вогнища. Відтепер вона могла сісти за кермо трактора чи взяти в руки відбійний молоток. І аж ніяк не для того, щоб зробити гарну фотографію, а щоб “строіть камунізм”.

Цікавим є ще й те, що Латвійський сейм досі відмовляється офіційно визнати день 8 березня святковою датою (один з небагатьох серед цивілізованих країн). Депутати парламенту вважають, що “в цьому святі відчувається подих комуністичних привидів – Клари Цеткін та Рози Люксембург”.

Тож, саме так і приблудилось це “свято” на терени України. Хоча, існує ще один привід випити на 8 березня.

 Пурім або Гамана – єврейське  національне свято, що припадає на 23 лютого (за старим стилем це 8 березня). Воно не є релігійним, і присвячене знищенню всіх ворогів іудеїв. Перський цар дозволив євреям “винищити, убити всіх сильних у народі, що у ворожнечі з ними, дітей і дружин, і маєтки їхні розграбувати” (Книга Есфірі, 8 -11). “І два дні, за підтримки царських вояків, “іудеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі”” (Книга Есфірі, 8 -11).  Тоді з легкої руки правителя загинуло 75 тиcяч "ворогів народу", а день погромів і убивств став “веселим святом Пурим”. А ще, це єдине день у євреїв, коли їм дозволяється напитися до такого стану, щоб вони не могли відрізнити обличчя ворога від обличчя друга. І ще одна цікавинка - Оману - першому заступнику царя - за те, що він хотів знищити євреїв, відрізали вуха. Нині на це свято печуть трикутні пиріжки з маком, які називаються “вуха Омана”. І всі із задоволенням їх їдять.

 То що святкуватимем? Підвищення зарплатні клієнтам-матросам на вимогу повій чи веселе свято з поїданням вух зрадників? Вирішуйте.