Крути — початок нової доби в історії України

Немає більшої відваги, ніж до останнього подиху відстоювати власні ідеї та задуми. Прикладом такої відваги є студенти, які полягли у бою за ідею самостійної України на станції Крути. 29 січня 1918 року – це день, який став для українців прикладом героїчного подвигу та звитяги в ім’я України та її незалежності. Їх приклад поазує,  що свобода і доля нашої держави залежить від готовності кожного українця поважати та захищати інтереси своєї країни.                                                                                                                                          Того холодного дня, в нерівному бою проти переважаючих сил ворога виступили зовсім юні, але нескорені захисники своєї Батьківщини. Їх було тільки п’ять  сотень проти, майже, п'яти-шести-тисячного війська більшовиків. Вони не лише стримали ворога, але й нанесли йому поразки. Нерівні сили, виснажливий шестигодинний бій, в якому студенти протистояли більшовицькому наступу. Ці сміливці не були військо вишколені чи професійно озброєні, але це не завадило їм чверть доби стримувати професійну та добре озброєну червону гвардію. Історія повторюється знов і знов... Спочатку  Крути, а зараз в наш час Донецький аеропорт. Хлопці-крутянці – це прототип сучасних Кіборгів. Вони незламні, віддані ідеї воїни, які готові боронити своїх людей на своїй землі.                                 Часто бій біля станції Крути порівнюють з боєм грецьких воїнів під Фермопілами. Справді подібність є – ці два загони йшли на вірну смерть проти набагато сильнішого супротивника. Спартанський цар добровільно пішов разом із загоном з 300 спартанців захищати Фермопільський прохід, а тим часом решта 6 000 греків рятувалися від варварських військ. Під час цієї героїчної оборони загинув цар та весь його загін. Але між обома ситуаціями є відмінність. Вчинок  українців відрізняється тим, що у бій ішли майже не підготовленні студенти, а під Фермопілами була виключно охорона царя – загартовані в найгірших сутичках,  «кращі з кращих» бійців Греції. В українському випадку студенти віддавали все задля своєї країни.             Крути розпочали нову добу в історії України. Ця дата становить початок нашої визвольної революції, а не ті численні формальні дати, що їх пов'язують зі скликанням Центральної Ради, чи то з виданням того чи іншого документа. Як правило, щоб створити щось нове та сучасне, потрібно не дотримуватись старих поглядів, а створювати нові, практичні до цього часу. Саме це показала нам молодь, яка боролась у нерівному бою проти більшовиків. Без Крут навіть такий Акт 22 січня, був би просто документом без підпису. Бо такі акти мало “виголосити” – такі акти треба чинити,бо «Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись. Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.» Вони не боялися протистояти світу та захищати свої ідеї, цим вони поставили кривавий підпис під формальним зобов'язанням з дня 22 січня.
        Минуло століття – ворог старанно старанно затер усі сліди, але є безперечною правдою, що теперішня молодь України всім серцем, всією своєю істотою відчуває чин своїх попередників. Їх убивали тут же, під Крутами – спочатку розстрілювали, а потім добивали штиками і ножами. Селяни, які бачили страту свідчили, що учень 7 класу заспівав гімн “Ще не вмерла Україна”, який підхопили решта студентів.                                                              Ми повинні пам'ятати подвиг курсантів та школярів у 1918-тому,  що повинен бути за приклад для нас у такий складний період для нашої держави. Вони показали нам, що ми повинні до кінця відстоювати свої ідеї. Перед обличчям смерті юні хлопці не завагались – зразок жертовної любові своєї країни. Герої Крут воювали не за гроші, не за славу, а за мир і свободу, незалежність держави. Останніми їх словами були рядки гімну України: «…Душу й тіло ми положим за нашу свободу...”.