Карпатська Україна і Крим. 15 березня

Що спільного для України принесли 1938-1939 та 2014-2015 роки? Боротьбу України проти окупанта, авторитарного ладу за відновлення Української Держави. Показово, що в обох випадках це була битва нерівних сил: невелика територія, що не мала достатньо ресурсів, проти могутніх та впливових країн-гігантів. Українці завжди були борцями, нескореними та впертими, вольовими та рішучими. Віра у перемогу, у незалежність України як найвищу мету, дає потужний заряд до дій: не зважаючи на відверто “програшне” становище, українці завжди вступають у бій, бо гостро відчувають приналежність до своєї нації.

Пригадаймо, що сталося у 1938-1939 роках. За Сен-Жерменським мирним договором, який було прийнято після І Світової війни, територія сучасного Закарпаття України під назвою “Підкарпатська Русь” увійшла до складу Чехо-Словацької республіки. 1938 рік став роком анексії Судетського регіону Чехо-Словаччини Німеччиною. Нічого не нагадує? Але зараз не про це. 

Тогочасне становище Чехо-Словаччини було досить складним, країну “розривали на шматки” окрім Німеччини, ще й Польща та Угорщина. За цих умов, Підкарпатська Русь, яка входила до сфери інтересів останньої, отримала права автономії. Очолив новостворену автономію українець Августин Волошин. 

Звичайно, така ситуація не залишилася непомітною з боку Угорщини. Сильна держава не могла не скористатися моментом: частина території Карпатської України увійшла до її складу. А через вісімдесят років Російська імперія так само скористалася хиткою ситуацією в Україні, яка переживала Революцію Гідності…

У відповідь на зазіхання Угорщини було створено Організацію Оборони “Карпатська Січ”. Чи це не прототип Самооборони Майдану у 2014 році? Чи не її послідовниками стали добровольці, які зараз воюють на Сході України?...

15 березня 1939 року проголошено незалежність держави - Карпатської України. Її офіційною мовою було визнано українську, прапором - жовто-блакитний стяг, а очільником став Августин Волошин. Та недовго протрималася проголошена незалежність: Угорщина почала наступ, щоб загарбати собі українську територію.

16 березня 2014 року відбувся “референдум” у Криму, результатом якого стала передача Кримського півострова Росії…

Обидві події спричинили масовий спротив українців. При чому, за Карпатську Україну воювали не тільки закарпатці, а й добровольці з інших регіонів. Так, серед них був і  Роман Шухевич. Поряд з цим, за Донбас зараз воює вся Україна…

Карпатською ж Україною прокотився ряд терорестичних актів, організованих маріонеткою Німеччини Угорщиною, а вже в ніч з 13 на 14 березня угорські війська окупували Карпатську Україну. 

Так само у 2014 році, за схожим сценарієм, російські збройні формування вторглися на територію Криму. Українці, в обох випадках, чинили опір. 

1939 року, воїни “Карпатської Січі” давали відпір силам Угорщини, не дивлячись на чисельну та збройну перевагу ворога. 

Весна 2014 у Криму - це щоденні акції протестів проти окупантів. Військовослужбовці та їх рідні, студенти та пенсіонери, кримські татари та українці - об'єдналися, щоб відстояти свою Україну в своєму Криму. Поки військові, лишаючись вірними Присязі, несли службу, їх дружини вартували біля військових частин, тримаючи жовто-блакитні стяги (3 березня у Бельбеку, 5 березня у Сімфереполі). Поки їх били та розганяли проросійські формування, українці збиралися біля пам'ятника Кобзарю (7-11 березня, Сімферополь) та підтримували кримських татар, що виступали проти російської агресії. Поки "зелені чоловічки" заряджали зброю, жінки у віночках проводили проукраїнські акції (14,16 березня, Бахчисарай). 

15 березня - знаковий для України день. 1939 року він ознаменував незалежність Карпатської України (яка хоч і тривала менше доби, але показала готовність українців відстоювати незалежність), а 2014 - анексію Криму Росією…В обох випадках, частини української території були втрачені… Попри це, боротьба тривала, триває і триватиме. Поки є ті, хто бореться - є і Україна.