Екс-зеки ідуть у нардепи!

Кандидат у нардепи забув повідомити виборцям, що був засуджений на 8 років за особливо важкий злочин. Ця людина, мабуть, ніколи не потрапила б у поле зору нашої уваги, якби не певні обставини.Якщо упустити деталі, можна сказати просто: він — один iз головних фігурантів резонансної “справи на мільярд”. Саме тієї резонансної справи, де йдеться про пограбування держави на сотні мільйонів гривень. Пограбування, здійсненого з особливим цинізмом, під прикриттям високопоставлених осіб.  Розслідуючи цю справу, ми зіткнулись із необхідністю глибше дослідити біографічні подробиці життя кожного з її учасників. Інколи саме це допомагає зрозуміти, чому люди діяли так чи інак, чому зовсім різні люди, що проживають у різних частинах країни, раптом стають спiльниками.  На такому етапі журналістського розслідування ми завжди намагаємось передовсiм знайти автобіографію, написану людиною власноруч. У цьому випадку нiщо не вiщувало проблеми. На сьогоднi ця людина зареєстрована кандидатом у народні депутати, тому ми письмово звернулись у Центральну виборчу комісію із відповідним запитом на підставі закону, що гарантує доступ до публічної інформації. І ось перша несподіванка — ЦВК офіційно відмовила нам надати повну автобiографiю кандидата! Ось вам i прозорi вибори. Порадили послуговуватись iнформацiєю, яку ЦВК оприлюднила на своєму сайтi. Ось, до прикладу, яку офiцiйну інформацію ви знайдете про кандидата в депутати Богдана Дубневича: “Народився 10 травня 1962 року в селi Зубра Пустомитiвського району Львiвської областi, громадянин України, протягом п’яти останнiх рокiв проживає на територiї України, освiта вища, президент ТОВ “Агропромислове пiдприємство”, безпартiйний, проживає в селi Зубра Пустомитiвського району Львiвської областi, судимiсть вiдсутня, самовисування”. Чи дозволяють цi данi скласти про людину певне уявлення? І що ви iз цих куцих узагальнених речень можете зрозуміти? Де людина навчалася, який її трудовий шлях, які здобутки? Як перевiрити, чи, наприклад, її диплом про вищу освiту справдi здобуто у встановлений спосiб, якщо немає навiть назви навчального закладу? Хіба розгорнута біографія людини, котра хоче присвятити себе публічній полiтицi, може бути таємницею, яку так ретельно оберiгають? Уся країна вже мала нагоду переконатись, що відсутність чіткості в біографії передусiм на руку аферистам. Приклад псевдолікаря Слюсарчука — цьому найкращий доказ. Днями переконались у тому ще раз. Ми таки отримали рукописну біографію громадянина Дубневича — офіційно, через один з архiвiв. Вочевидь, вона повинна містити такі ж дані, як і подана цьогоріч до ЦВК. I тут нас чекала перша несподiванка: данi бiографiї i данi, якi ми отримали, мiстили одну суттєву вiдмiннiсть. Кандидат у депутати приховав від виборців дуже суттєвий факт зi свого життя: він був засуджений на вісім років тюрми за особливо важкий злочин. А саме — за розкрадання державного майна в особливо великих розмiрах (відповідно до статті 86-1 Кримінального кодексу УРСР). Громадяниновi Дубневичу притiм, iз невiдомих на цей момент причин, доволі пощастило. За цiєю статтею передбачений строк від десяти до п’ятнадцяти рокiв. Але суд, “враховуючи обставини справи та особу винного”, призначив покарання “нижче вiд найнижчого”. Досить унiкальний випадок. Таким чином, вироком вiд 30 листопада 1989 року громадянин Дубневич отримав вiсiм рокiв позбавлення волі. Плюс конфіскацію майна. Термiн, проведений під вартою у ходi слідства, суд постановив зарахувати до строку відбування покарання. Зверніть увагу: вирок виніс Чернівецький обласний суд.  Чимраз глибше занурюючись у перевірку фактів, ми встановили, що далі відбуваються цікаві події. Через три з лишком рокiв, проведених за гратами, 15.07.1992 року Дубневич опиняється в... Одесi, в лікарні управлiння виконання покарань. Як можна зрозумiти, тут його обстежує лiкарська комiсiя.  Через три неповнi місяці його повертають у Чернівецьке СІЗО. А ще через 35 днів народний суд міста Дрогобича (а це вже Львівська область) виносить постанову, якою звільняє ув’язненого Дубневича від подальшого відбування покарання. Вiн вибуває у село Зубра, саме ця адреса вказана як адреса реєстрацiї громадянина Дубневича й сьогоднi. Підстава? Важкохворий. Згідно зi статтею 408 КПК України. Щоправда, тут з’являється нова загадка. Не зовсiм зрозуміло, чому постанову виніс саме районний суд Дрогобича, бо законом передбачено, що такі постанови ухвалює суд за місцем ув’язнення. Також абсолютно не зрозуміло, чому лікарська комісія, яка визнала Дубневича важкохворим, знайшлась лише в Одесі. I чи варто було важкохворого пiддавати таким випробуванням, транспортуючи сотнi кiлометрiв вiд мiсця ув’язнення. А тепер щодо хвороби. Тут теж чимало цiкавого. Документ, яким зафiксовано перелік хвороб, що є підставою для подання в суди матерiалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ за 1992 рік. Невже справдi засуджені за особливо важкі злочини можуть опинитись на свободі? Можуть, якщо комусь це потрібно. Здавалось би, таким людям гріх заздрити. Вони повинні хворіти на важкі, майже невиліковні недуги. Ось приклади з документа: рак четвертої стадії, хвороба Паркінсона, шизофренічні або маніакально-депресивні психози і т.д. Звільняючи таких засуджених, держава начебто виявляє гуманність, дає їм можливість померти в родинному колі.  Зовсім інша доля чекала громадянина Дубневича. За даними власноруч написаної біографії, цей “важкохворий” несподiвано досить швидко оклигує. Може, пiсля докорiв сумлiння вiн повертається назад до в’язницi? А дзуськи! Вiн... очолює заготхудобовідгодівельне підприємство. Ось як викладено цей факт біографії у статтях загального доступу про кандидата в депутати: “У 1993 році Богдан Дубневич отримав пропозицію очолити сільськогосподарське виробниче підприємство. Пропозиція надійшла від односельчан, які відзначили його ділові якості як управлінця і бізнесмена”.  Геніально! Треба ще зазначити, що радгосп на той час був одним iз найбільших в області, його землі лежать навколо міста Львова, і хтось уже тодi зрозумів, яку цінність вони матимуть за кілька років.  Ще одна загадка: якщо переглянути особову картку громадянина Дубневича, то впадає у вiчi, що термiн покарання у нього закінчився лише 18 жовтня 1996 року! А як таке можливе? Людина, котру звільнили як важкохвору, вже за кілька місяців бере до рук величезне сільськогосподарське підприємство? Якщо припустити, що вiн так швидко одужав, то чи не помилилась лiкарська комiсiя, котра визнала його “важкохворим”? А якщо він одужав якраз посередині восьмирічного строку, визначеного йому як покарання, то чому не повернувся назад? Чи не було б це чесно?

Облiкова картка зека Дубневича Звісно, усіх цих фактів, які ми виклали, у власноруч написаній біографії громадянина Дубневича ви не знайдете. Він їх приховав від своїх виборців. Ретельно береже цю таємницю i ЦВК.  Поклавши руку на серце, скажемо, що ми теж ніколи не наважилися б її оприлюднити, якби людина справдi зробила висновки з пережитого. Кожна людина має право на прощення. Кожна людина має право зробити висновки зi своїх життєвих помилок і стати іншою, кращою. Кожна, у тому числі й громадянин Дубневич. Прочитайте, як про це пише закон.  “Судимість не є самоціллю. Вона покликана закріпити результати впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відбулося його виправлення. З огляду на це, закон передбачає можливість дострокового зняття судимості, що є не лише проявом гуманізму та індивідуального підходу до реалізації кримінальної відповідальності, а й сприяє прискоренню остаточного виправлення засудженого, запобiганню рецидиву”. Громадянин Дубневич, шануючи закон, мав би пiсля такого майже казкового звiльнення спати, поклавши пiд голову Кримiнальний кодекс, шанувати кожну букву i кому цього документа. Натомiсть громадянин Дубневич стає одним iз головних фігурантів “справи на мільярд”. Багато хто каже, що ця справа має усі шанси увійти в хреcтоматійні приклади того, як діє мафія. Справжня мафія. Не вiдкидаємо, що саме та мафія, яка допомогла громадяниновi Дубневичу так легко змінити в’язничні нари на м’яке ліжко на вулиці Лісній у селi Зубра. I згодом зробила йому пропозицiю, вiд якої, як кажуть, вiдмовитись неможливо.

Iгор ПОЧИНОК

Продовження — уже незабаром. До речi Ще одне цiкаве спостереження. Якщо вiрити власноруч написанiй бiографiї кандидата в депутати, вiн, закiнчивши школу №9, вступає до полiтехнiки, де пiсля двох рокiв навчання здобуває “квалiфiкацiю магiстра”. Якщо не вiрите, що таке можливо, ознайомтесь, будь ласка, з автобiографiєю кандидата особисто.