Друг Сокіл: боротьба за Україну

30 червня, у день народження головного командира УПА – Романа Шухевича,  активісти Дніпропетровського осередку МНК відвідали місто Кривий Ріг, де поспілкувалися з  вояком УПА – Пастернаком Романом Михайловичем на псевдо «Сокіл». Друг Роман зараз перебуває на лікуванні у Криворізькій міській клінічній лікарні №2.

«Ми завітали до вояка не з пустими руками, а зі смачними подарунками та літературою МНК.  Розповіли, чим займається МНК, про наші найбільші заходи, вишкільні табори. З самого початку бесіда захопила нас, бо пан Роман пережив події, про які ми можемо лише читати. Відразу вразив той факт, що друг Сокіл приєднався до лав ОУН у 16 років і розбудовував мережу на посаді станичного. До основних завдань юнацтва ОУН входили  розвідка, постачання їжі, організація вишколів і, звичайно ж, ідеологічне виховання», - говорить Гліб Стрижко, член МНК.

Про свій перший бій пан Роман розповідає з блиском в очах. Вступив до УПА-Захід у 1944 році і одним з перших його завдань була організація вишкільного табору в околицях с. Тучня, Перемишльського району. Посміхаючись, говорив, що страху не відчував, бо поруч був старший брат, псевдо «Голуб», і вони разом боронили ідею Української Самостійної Соборної Держави.

Перший бій пана Романа тривав дві години: німців було менше, але вони були добре озброєні, тому українці використали тактику оточення загарбників, перерізавши їм шлях відходу, і вийшли переможцями. Саме з тієї перемоги, думка про здобуття незалежної України глибоко всіла і вже ніколи не покидала друга Сокола.

«Розповідаючи про своє життя, ми були вражені випробуваннями, через які довелось пройти цьому мужньому борцю. Варто зазначити, що у 1946 році він зустрівся з Василем Куком. Він описував його, як невеликого на зріст але дуже мужнього вояка», - говорить Лілія Скок.

Особливої уваги заслуговує історія, яка перекреслила подальшу боротьбу революціонера. У 1947 році, виконуючи завдання, друг Сокіл прийшов до голови свого рідного села, с. Утіховичі і потрапив у облаву чекістів. Почалася трагічна сторінка життя славного вояки. Місяці допитувань, страшні тортури… Але жодного слова не виронив мужній упівець, дотримавшись дев’ятої точки Декалогу: «Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни».

28 червня його перевезли у тюрму на Лонцького, де тортури стали страшнішими. Зрештою, йому винесли вирок: 10 років каторги у Воркуті. Незважаючи на свій поважний вік, друг Сокіл чітко пам’ятає свій тюремний номер : 1М995…

Не дивлячись на жахливі умови, вояк намагається згадувати лише позитивні моменти і з посмішкою розповідає про знайомство зі своєю коханою бандерівкою там, на засланні. Кохана пана Романа теж мріяла про здобуття вільної України, була організаційним референтом ОУН. У 1959 році термін покарання закінчився, і друг Сокіл повернувся на волю вже з сім’єю.  Далі доля змусила працювати на заводі у Воркуті аж до 1966 року, після чого родина виїхала на свою рідну землю. 

На запитання про реакцію родини на здобуття Україною незалежності, друг Сокіл відповідав, що, звичайно, всі раділи і були впевнені у світлому майбутньому соборної держави. І лише потім, трохи з сумом, додає: «..шкода, що не всі дожили. Стільки побратимів полягло…»

Також, не оминули увагою сьогоднішнє велике свято: день проголошення акту відновлення Української Держави у 1941 році. «Наше село було за 50 км від Львова, але це не зупинило нас від святкування цієї події. Дорослі та діти, з прапорами в руках, рушили на Львів».

«Сьогодні ми мали велику честь поспілкуватись з справжнім націоналістом. Потрібно піклуватись про таких людей, бо саме вони можуть поділитися досвідом, який так потрібен нам сьогодні. Тому, ми закликаємо всіх активістів МНК долучитися до акції «Пам’ятай минуле – будуй майбутнє!»», - говорить Гліб Стрижко.