''А де ваші хлопці?''

Вересневими днями відбувся табір Молодіжного Націоналістичного Конгресу «Руса Коса – 2013 ім. Олени Степанів», в якому взяли участь дев’ятеро дівчат. Серед них – немає «випадкових», а лише ті, хто «заслужив» право на участь у спеціалізованому вишколі. Несприятливі погодні умови, карпатські ліси та безкінечні поля гартували силу й дух молодих націоналісток.

12 вересня дівчата вирушили на чергове випробування, де отримали шанс довести собі, що нема нездоланих перешкод у житті, що сила духу може перемогти фізичну втому, страхи та комплекси.

«Нас чекали непередбачувані подарунки від природи – першу ніч провели під проливним карпатським дощем, який і не думав вщухати. А потім  - холодний ранок, мокрі спальники та наплічники і безкінечно довга дорога з пастками та блуканнями», - говорять учасниці. Вони, до речі, прибули з усіх куточків України: Сумщини, Харківщини, Київщини, Львівщини і Тернопільщини.

Дорогою не раз чули здивоване «Дівчата, а де ж ваші хлопці? Хіба вам не страшно?». Та в тому і полягає суть табору: він є суто жіночим. Право на проходження надається зі згоди голів осередків, які рекомендують дівчат, котрі раніше своєю працею в організації довели, що готові до організаційного росту.

«Окрім вимаршу, одним із найцікавіших моментів були короткі доповіді про жінок-націоналісток, про їх долю та внесок в історію України. Саме такими повинні бути жінки – відважними, вірними, мужніми, сумлінними та незламними – саме такими були Олена Теліга, Галина Дидик, Катерина Зарицька, Слава Стецько, Олена Степанів та всі ті, хто пожертвували своїми життями  для боротьби, для нашого майбутнього. Саме з них повинна брати приклад кожна українська дівчина та жінка. Саме тому ми прийняли виклик «Руса Коса» - щоб на крок наблизитись до образу ідеалу жінки-націоналіста, щоб розвинути та пробудити в собі найкращі риси характеру, які ми повинні мати, щоб стати хорошою опорою нашим майбутнім чоловікам та прикладом нашим дітям», - говорить вишкільно-кадровий референт МНК, комендант табору Соломія Фаріон.

Холодні ночі, дощові години, стомлені ноги, блукання нічними лісами – саме так «Русу Косу» бачать пересічні люди. За словами львів’янки Тетяни Денькович, табір для них -  більше, ніж чотири дні пригод та випробувань. Це життя, це гартування характеру, тіла та духу, це шлях, яким дівчата хочуть крокувати крізь життя – шлях справжніх жінок, на яких можна покластись, яким можна довіритись, які здатні змінювати не тільки себе, а й світ навколо.

«Кожна дівчина, яка хоче з гідністю носити звання «жінка», повинна ступити на шлях великих людей, які пожертвували безтурботним сімейним життям для нашого майбутнього. Кожна дівчина повинна почути слова, які пролунали до нас в день закриття від старших людей – «як добре, що є ще такі діти, які пам’ятають!»», - вважає харків’янка Ганна Прокошева.