Осінні етюди Дністровського каньйону на катамаранах

Хочеш відчути пульс недоторканної природи, прочитати думки, які шепоче Дністровський вітер, заглянути у душу химерних скель та печер і просто на три дні втратити свідомість від мальовничої природи Дністровського каньйону, який беззаперечно є райським куточком на землі? Тоді тобі варто взяти участь у вже традиційних молодіжних сплавах, які організовує ЛОО Молодіжний Націоналістичний Конгрес (МНК), ГО ІГЛ та «Файні Мандри» за підтримки Управління з питань сім’ї та молоді ЛОДА. І ця Осінь не стала виключенням. З 28 по 30 вересня, ще ловлячи останні теплі проміння сонця, що витанцьовувало вересневе танго на жовто-багряному паркеті лісу, група з 24 молодих та енергійних людей стали учасниками спортивно-туристичного сплаву 1 категорії складності під назвою «Лідер змінює оточення», що відбувався за маршрутом м. Нижнів – м. Заліщики. Після коротких ознайомлень з правилами техніки безпеки, словничком катамаранщика, як от «ТАБАНЬ!», «СУШИМ ВЕСЛА» та ситного сніданку (що не мало важливо), осідлавши катамарани і відірвавшись від берега, ми розпочали подорож у зовсім інший вимір, крізь який нас несли звиви Дністра. І під керівництвом геніального диригента  – Дністровського каньйону і натхненні музою Осені виконували неперевершені етюди. Мелодія, яка тепер назавжди закарбувалася на струнах наших сердець. Етюд №28 звучав надзвичайно піднесено, адже  відчуття пригод після недоспаної ночі, нові знайомства та швидкі води Дністра несли у невідомість. Повз нас пролітали скелясті та заліснені береги, дика і не приручена природа, яку Осінь вже розпочала розмальовувати пензликом жовто-багряними фарбами, потоки джерел, що в деяких місцях зривалися із скель просто у ріку, сірі чаплі, що недовірливо спостерігали за трьома катамаранами під націоналістичними прапорами та граціозні річкові чайки, що показували майстер–клас своїх танцювальних па у повітрі. А ще нас зустрічали десятки рибалок, які гордо могли хвалитися хорощим уловом. Наймолодший з них, хлопчик років десяти, розповідав про зловлену щуку, величезних карпів. Усі вони привітно проводжали нас у наступні повороти нашої мандрівки. А там - зустрічали працьовиті жінки, що, як з якоїсь літературної повісті, колективно прали одяг та білизну у річці. Класика українського жанру, що насправді викликає захоплення  і в дечому навіть романтику. Приходить розуміння того, що природа тут є недоторканою, а технологічний прогрес оминув ці краї, що зрештою тільки покращує екологічну ситуацію нашої країни. Особливий мікроклімат Дністровського каньйону створював і особливу атмосферу нашої компанії. Інколи хотілося співати, інколи розмовляти на душевні теми, інколи копатися у нетрях мозку, шукаючи відповіді на логічно-нелогічні загадки, але все це супроводжувалося постійними посмішками. І час від часу ми просто перекидалися між катамаранами клубками позитивної енергії та хорошого настрою. А на останніх нотах нашого етюду ми здійснили прогулянку по місяцю, коли його золотистий диск втопився у водах Дністра, залишивши за собою доріжку з світла. І от, коли місяць над тобою  і місяць під тобою, то хочеться просто політати у власних мріях, які сплітаються в єдину сонату. Кажуть, що у такі моменти співає серце, а наші серця в той момент билися в унісон. Ось так наша нічна прогулянка повільно перетворилася у смачну вечерю біля вогнища, легкі балачки та міцний сон понад двадцяти втомлених і щасливих туристів. І зі сходом сонця зазвучав наш ЕТЮД № 29, під який танцюють, мабуть, танець живота, бо снідати хотіли усі. Тому спільне приготування сніданку та інтерактивне знайомство від Іванки, ще більше згуртували усіх учасників. Та й день обіцяв бути сповнених яскравих вражень, а обіцянки, як відомо, треба виконувати. Тому того дня нас чекали відвідини багатьох пам’яток живої та неживої природи. Норовиста течія занесла нас до невеликих водоспадів, які ще називають «дівочі сльози», що так само невинно спадають із порослих мохом скель. І так само, як важко бути байдужим до дівочих сліз, так і ці водоспади не залишили нас байдужими своїми кришталевими потоками, якими хочеться просто вмиватися, що успішно зробили деякі наші хлопці. Ще одним приємним сюрпризом стали руїни Раковецької фортеці, від якої уже майже нічого не залишилося, але напівзруйнована вежа, що велично стоїть над рікою, змусили нас повернутися у минуле і трішки пофантазувати. А також відвідини селища, де ми купили смачний домашній сир -сулугуні та палац графа Бадені зробили наш ЕТЮД  дуже емоційним  та піднесеним. А далі знову хвилі, вечір, прогулянка по місяцю, спільна вечеря і солодкий сон. Важко описати настрій, який створював ЕТЮД № 30, адже з одного боку кожен розумів, що ми вже так близько до мети, ще кілька годин і ми святкуватимемо нашу маленьку спільну перемогу, але з другого боку кожен усвідомлював, що наша осіння казка дограє свої останні мелодії і ми повернемося до реальності, де звучить уже зовсім інша музика. Але про це ще не хотілося думати, тому підзарядивши батарейки кукурудзяною кашею, ми вирушили до печери «Відлюдника», яку видовбав у скелі монах-пустельник, побачивши по дорозі красу Дністровського каньйону з висоти пташиного польоту. У такі моменти хочеться крикнути «ЗУПИНІТЬ ЧАС!», але він нікому непідвладний, тому підганяв нас продовжувати мандрівку  і повертатися назад. Ще кілька зруйнованих мостів, романтичних будиночків і ми досягнули мети. Щасливих і втомлених кличе до себе домівка... А ще цей етюд можна назвати екстремальним, адже бажання до пригод в нас підсилили паропланеристи та роуп-джампери, яких ми зустріли під час подорожі. Вони розпалили в нас жагу до нових звершень. За цих три дні ми побачили Дністер по-справжньому, подолали 150 км і прожили нехай коротке, але дуже яскраве інше життя. Ех, та руденька чаклунка Осінь напоїла нас вибуховою сумішшю позитивної енергії, що тепер нестримно прагне свободи…

Наталя Данилів