Діяльність Антибільшовицького блоку народів на тлі Холодної війни

29.11.2018, 12:03. Фаріон Соломія | Статті

21 листопада в Рівному з нагоди 75-річчя проведення Першої конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії проведено всеукраїнську науково-практичну конференцію «Боротьба з російським імперіалізмом: минуле і сьогодення».

 

2cdbed97a3252cdb5d2744be0d0f852f_L.jpg

Доповідь Соломії Фаріон, Голови "Молодіжного Націоналістичного Конгресу".

Вперше ідеї боротьби за повний розвал СССР революційними силами поневолених Москвою народів і створення національних незалежних держав були проголошені ще на ІІ Великому зборі Організації Українських Націоналістів (бандерівців) у квітні 1941 року. Тоді ж вироблено гасло боротьби – «Воля народам, воля людині!». Ці ідеї лягли в основу створення Антибільшовицького блоку народів.

АБН об’єднав десятки поневолених Москвою народів в спільний фронт боротьби з більшовицькою окупацією.  АБН активно діяв майже півстоліття – від Другої світової війни до розвалу СССР на  незалежні держави. Діяльність українців в АБН – це непересічний приклад того, як нація без своєї держави та загнана в надзвичайно складні умови як під радянським терором, так і в країнах еміграції без знання мови та засобів для існування, покладаючись лише на власні сили змогла переламати  хід подій та відновити свою незалежну державу.

АБН був створений в розпал Другої світової війни – на 1-ій Конференції поневолених народів Східної Європи і Азії 21-22 листопада 1943 в с. Будераж. Конференція була проведена з ініціативи ОУН (б) та під охороною УПА. На неї прибули делегати 13 поневолених народів. Знаково, що напередодні відбувся бій з німцями і делегати йшли в бій спільно з бійцями УПА; командував боєм представник грузинів. Це ще раз підкреслює те, що в лави АБН входили люди непересічного характеру, готові до боротьби проти всіх окупантів. У результаті конференції революційні рухи поневолених народів скоординували свою роботу проти окупантів, зокрема проти вивозу населення поневолених народів на примусову  роботу в Німеччину та на фронти національних формацій при німецькій армії, створено національні формації бійців інших національностей в УПА та випущено ряд пропагандивних матеріалів.

Після закінчення Другої світової війни зростають непорозуміння між колишніми союзниками – СССР з одного боку та США, Великою Британією та Францією з іншого. Починається «Холодна війна» (1947-1991) - глобальна конфронтація між  «наддержавами» Радянським Союзом і США та їх союзниками за розширення своїх сфер впливу та світове панування. Методи боротьби зазнають докорінних змін. Якщо раніше основним був збройний фронт, а інші носили допоміжний характер, то тепер військові дії обмежувались до локальних воєн та конфліктів (наприклад, Корейська, В’єтнамська війна тощо) та простійної гонки озброєнь, в той же час використовувались і постійно вдосконалювались економічні, інформаційно-пропагандивні, дипломатичні та інші методи, зокрема пряме втручання у внутрішні справи держав. Використання цих методів, відшліфованих за час ведення Холодної війни, в сучасній геополітичній ситуації часто називають сьогодні «гібридною війною».

СССР використовував специфічну тактику для поширення комунізму - гасла соціального та національного визволення народів, підтримку та проведення революцій (розпалювання «громадянської війни») в інших країнах для встановлення в них комуністичних режимів та включення в свою сферу впливу. В той же час в СССР та «соціалістичних країнах Східної Європи» здійснював репресивну політику стирання національних відмінностей, відверту русифікацію та боротьбу з будь-якими проявами національних ідей. Окремі методи війни з боку Радянського Союзу можна прослідкувати в діяльності Союзу економічної взаємодопомоги (1949-1991), Комінформу (1947-1956), створенні  блоку країн Варшавського договору (1955-1991) тощо.

США в боротьбі з комунізмом висували ідеї демократії, свободи та прав людини, протидіяли поширенню комуністичних ідей та комуністичних революцій, сприяли поваленню комуністичних режимів та прихід до влади сил, лояльних до США. Для цього використовувались надання кредитів та економічної допомоги (наймасштабніший приклад – план Маршалла), таємне фінансування окремих політичних сил, проведення громадських кампаній, проведення військових операцій силами США і НАТО, залучення релігії для боротьби з комунізмом, інформаційно-пропагадивні методи тощо.

Після закінчення Другої світової війни ОУН (б) адаптувала боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу до нових умов. В той час Україна була окупована Радянським Союзом, боротьбу за її визволення вела Українська повстанська армія (УПА), мільйони українців опинилось в еміграції.

У квітні 1946 року відбувся 1-ий Конгрес АБН, на якому Блок був реорганізований. Діяльність АБН стала одним із основних  напрямків національно-визвольної боротьби ОУН (б). Керівником АБН впродовж 1946-1986 років був Ярослав Стецько, а після його смерті АБН очолила його дружина, Слава Стецько. Провід ОУН протягом всього періоду діяльності АБН в однаковій мірі критично ставився до політики СРСР та США, Варшавського договору та НАТО, а відносини співробітництва з останніми прагматично вибудовував, виходячи із українських національних інтересів.

Основні напрямками діяльності АБН:

  1. Налагодження зв’язків з революційними рухами інших народів,  розбудова АБН та діяльність в антикомуністичних об’єднаннях.

З початку діяльності АБН включав в свої ряди представників визвольних рухів поневолених народів та постійно залучав нових союзників. Після першої Конференції 1943 року в Блоку входило 13 народів (українці, білоруси, грузини, азербайджанці, вірмени, татари, осетинці, кабардинці, черкеси, башкирці, чуваші, узбеки та казахи). На Конгресі у травні 1948 року до АБН долучились ще 14 народів – комізеряни, мордвини, марійці, козаки, литовці, латвійці, румуни, словаки, балкарці, туркмени, таджики, киргизи, кара-калпаки та серби. До 1954 року до складу Антибільшовицького блоку приєднались представники ще 6 народів, зокрема албанці, болгари, естонці, хорвати, чехи, угорці. В 1970-х роках до АБН включились кубинці та в’єтнамці. Отже, загалом до складу АБН входили представники 35 народів. Для вироблення спільних позицій та координації діяльності проводились конгреси та конференції АБН. У 1948 році було створено також Фронт молоді АБН.

Паралельно впродовж всього періоду діяльності Антибільшовицького блоку ОУН (б) проводила заходи для консолідації українських громад на чужині та включення їх в діяльність на захист інтересів української нації. Внаслідок цієї діяльності ОУН (б) побудувала міцну мережу українських організацій і українську діаспору вважали однією з найбільш консолідованих та впливових, порівнюючи з єврейською.

Антибільшовицький блок народів постійно шукав виходи на нові терени та середовища прихильників ідей національної незалежності та боротьби з СССР.  Так, у 1946-1955 році АБН діяв в основному в Європі, у 1947 році об’єднавшись із Інтернаціоналом свободи та Прометеївською лігою Атлантичної хартії. З 1955 року – поширив свою діяльність на США та Канаду в першу чергу за рахунок діаспори поневолених народів в цих країнах. У 1967 році АБН став співзасновником Всесвітньої антикомуністичної ліги (ВАКЛ), членами якої в різні періоди були представники від 60 до 100 країн. Показово, що АБН  увійшов до ВАКЛ лише після того, як було прийнято рішення, що Ліга буде не лише антикомуністичною, але й змагатиме за розподіл російсько-совєтської імперії на самостійні держави на їх етнографічних територіях. Відстоювання своєї позиції та переконування членів Ліги тривало 3 роки. У цьому ж 1967 році АБН виступив ініціатором створення Європейської ради свободи.

  1. Лобіювання інтересів поневолених народів на міжнародному рівні.
  2. Листи, маніфести та зустрічі з світовими лідерами, дипломатами, міністрами, військовими лідерами. Практично всі керівники держав, делегати ООН, посли були поінформовані про АБН та його позиції.

Ярослав Стецько був приятелем багатьох авторитетних політичних діячів світу. До нього за допомогою зверталися різні політичні діячі, коли хотіли зав’язати контакти з вагомими світовими лідерами. Ярослав Стецько радо їм допомагав, а про себе говорив, що він «маклер без держави»: допомагає іншим державам в той час, як його нація сама позбавлена державності. Серед списку людей, яких знав і з якими особисто спілкувався Стецько 11 президентів держав (Рональд Реґен (США), Ричард Ніксон (США), Джордж Буш (як був заст. президента США), Нго Дін Дієм (В’єтнам), Нґуснм Ван Т’ю (В’єтнам), Фердинанд Маркос (Філіппіни), Сігман Рі (Корея), Франціско Франко (Іспанія), Чан-Кай-Ши (Національний Китай), Шарль де Ґоль (Франція), Конрад Аденауер (Німеччина)), 5 прем’єр-міністрів, генеральні секретарі НАТО, міністри, сенатори, посли, науковці тощо. Зокрема президенту Рейгану належить висловлена до Ярослава Стецька фраза: «Ваша боротьба є нашою боротьбою» і «СССР є імперією зла».

Під впливом Ярослава Стецька його близький друг – генеральний секретар НАТО Джон Гекет написав книгу «Третя світова війна», де змоделював ситуацію, що націоналісти опанували КДБ, здійснили переворот та розвалили СРСР.

Іншого разу прем’єр-міністр Туреччини офіційно запросив Ярослава Стецька в гості і, незважаючи на гучні протести радянських дипломатів, організував подорож Провідника ОУН по Чорному морю – щоб той міг побачити береги України та набрати морської води своєї Батьківщини.

Для привернення уваги до проблем поневолених народів представники ОУН (б) та АБН проводили масові акції, які нерідко супроводжувались арештами та побиттям демонстрантів поліцією. Така діяльність стала новою ареною боротьби та можливості для вишколу та проби кадрів Організації. Для прикладу наведемо кілька з них.

У квітні 1949 року у Мюнхені відбулась 15-тисячна демонстрація АБН проти переслідування релігій та масового винищування народів в концтаборах СССР. Комуністи спровокували бійку демонстрантів з поліцією. Інформація про демонстрацію була на перших шпальтах світових ЗМІ і американський генеральний консул в Німеччині навіть спеціально інформував держсекретаря США про Ярослава Стецька як про лідера АБН, який має підтримку населення.

У вересні 1954 року АБН провів демонстрацію проти СССР перед будинком ООН. Представники поневолених народів  тримали транспаранти з вимогами, роздавали делегатам ООН антикомуністичні листівки англійською мовою та зрізали прапор УРСР як символ поневолення України. Большевицького делегата зустріли градом помідорів та тухлих яєць. Не зважаючи на складну систему захисту, ОУНівці проникнули також і в будинок ООН та перебили промову радянського делегата вигуками та розкидуванням листівок в галереї. Ще в той вечір детальні описи акції з’явились на сторінках світової преси, а також на радіо та телебаченні.

В червні 1964-го відбулись акції АБН у Стокгольмі, організовані до приїзду Микити Хрущова. Напередодні приїзду відбулась прес-конференція АБН  та масове розклеювання листівок про стан поневолених народів у СССР, а в день приїзду Ярослав та Слава Стецько поклали вінок з квітів українських кольорів на саркофаг короля Карла XII. Інформація про акції дійшла до Хрущова і на зустрічі з міністрами Швеції Хрущов зірвався і почав гнівну промову, погрожуючи шведам – «Ви хочете воювати проти Совєтського Союзу чи ні?». Газети всього світу повідомили про істеричну реакцію Хрущова на дії націоналістів і помістили фото, як Стецько кладе вінок від українців.

    АБН вела широку пропаганду своїх ідей та боротьби поневолених народів як через антикомуністичні об’єднання, так і самостійно. З 1949 року почали випускати друкований орган «АБН Кореспонденс» («ABN Correspondence»), який виходив англійською, німецькою і неперіодично французькою, іспанською та португальською. Також АБН розміщував матеріали в десятках українських газет та журналів, а також видавав «Юкраїніан Рев’ю», «Україніян Квотерлі», «Ехо оф Юкреїн», «Ін Юкреїн», «Л’Єст Юропієн» по-французьки, «Обі Ргіа Україна» по-шведськи, «Набат» по-російськи та різні неперіодичні видання, видавали сотні брошур і десятки багатотомних книжок.

В результаті домовленостей Стецька з національним китайським урядом з території Китаю протягом 12 років велися радіопередачі для поневолених народів СССР на Далекому Сході 6 мовами, в тому числі українською на Зелений Клин.

АБН безпосередньо допомагав борцям за свободу – приміром, у 40 – 50-х рр. – Українській повстанській армії, угорським повстанцям у 1956 р., чеським і словацьким патріотам у 1968 р. тощо.

АБН за півстоліття своєї діяльності зміг поставити питання України на міжнародну арену та своєю згуртованість, безкомпромісною позицією та активною працею спричинити відновлення незалежності України. Досвід ОУН (б) та АБН в  лобіюванні українських інтересів на міжнародному рівні, підхід та методи роботи є корисним сьогодні у відстоюванні незалежності та територіальної цілісності України. Тим більше, що сучасна агресія Росії та протистояння цивілізованого світу російському імперіалізму за методами дуже нагадує Холодну війну, міжнародні дипломати та аналітики часто називають сучасну ситуацію Холодною війною 2.0.

 

 

Література:

  1. АБН в світлі постанов Конференцій та інших матеріалів з діяльності 1941-1956 рр.: збірка документів. – Б. м.: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів. – 1956. – 357 с.
  2. АБН в світлі постанов Конференцій та інших матеріалів з діяльності 1956-1966 рр.: збірка документів. – Б. м.: Видання Організації Українських Націоналістів. – 1979. – 463 с.
  3. АБН в світлі постанов Конференцій та інших матеріалів з діяльності 1967-1970 рр.: збірка документів. – Б. м.: Видання Організації Українських Націоналістів. – 1981. – 518 с.
  4. Сич О.М. Інституційна характеристика зовнішньої політики Закордонних частин ОУН. Збірник наукових праць Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». – Харків, 2010. – Вип. 39. – С.29-34.
  5. Слава Стецько. Дипломатична діяльність Ярослава Стецькa. – Режим доступу: http://cun.org.ua/2017/slava-stetsko-diplomatichna-diyalnist-yaroslava-stetska/
  6. Слава Стецько. Хоч би де ти був – будуй Україну! – Режим доступу: http://cun.org.ua/2010/slava-stetsko-hoch-bi-de-ti-buv-buduy-ukrayinu/