На попередній рівень


Співпраця СРСРС із НС Німеччиною та фашистською Італією напередодні і в ході ІІ світової війни

16.06.2011
 

Олексій Усенко, МНК, м.Суми

st_Us_spivpr_1.jpg
  • st_Us_spivpr_1.jpg
st_Us_spivpr_2.jpg
  • st_Us_spivpr_2.jpg
st_Us_spivpr_3.jpg
  • st_Us_spivpr_3.jpg
st_Us_spivpr_4.jpg
  • st_Us_spivpr_4.jpg
Showing images 1 to 4 of 4
 

На пострадянському просторі різко звинувачуються колаборанські формування, що під час війни виступали на боці Німеччини. В той же час намагаються не акцентувати увагу та замовчують політичне і економічне співробітництво Радянського Союзу з націонал-соціалістичною Німеччиною та фашистською Італією, хоча воно було значно маштабнішим і таким, що вплинуло на хід історії в ХХ столітті, призвівши до багатомільйонних жертв.

Друга світова війна стала подією, що визначила майбутнє світу на десятиліття вперед. У сучасній незалежній Україні необхідно мати об’єктивний погляд на цю війну, яку розпочали та ініціювали представники двох німецьких ідеологій: націонал-соціалізму та радянського марксизму.

Націонал-соціалістична Німеччина та марксиський Радянський Союз протягом свого існування співпрацювали політично, економічно та культурно. 30 січня 1933 року, коли рейхсканцлером Німеччини став А.Гітлер, розпочався новий період у німецько-радянських стосунках. Першим кроком на зустріч Радянському Союзу А.Гітлер зробив 5 травня 1933 року, ратифікувши Московський протокол (від 24 червня 1931 року, що повинен був пролонгувати дію Берлінського торгівільно-економічного договору 1926 року).

Центральний друкований орган націонал-соціалістів “Фолькішер беобахтер” відгукнувся на ратифікацію редакційною статтею в двох номерах. Й.Гебельс зазначав: “Цим актом національний уряд Німеччини продемонстрував, що він має намір зберігати та розвивати в дружньому дусі політичні та економічні стосунки з Радянським урядом”.

Досі залишається замовчуваним той факт, що офіційний ідеолог ІІІ Рейху Альфред Розенберг, який написав програмову працю “Міф ХХ століття” і причетний до знищення мільйонів людей, вищу освіту завершив у 1918 році в Радянській Росії, закінчивши Московске вище технічне училище та отримавши диплом архітектора (зараз це Московський державний техничний університет ім. М. Е. Баумана).

Також маловідомим в суспільстві є факт існування лівої прорадянської фракції в Націонал-соціалістичній робітничій партії НСДАП (National-Sotialistische Deutsche Arbeiterpartei). Лідерами цієї потужної ідеологічної течії були такі відомі особистості, як брати Грегор та Отто Штрасери та Йозеф Гебельс, який пізніше став голосом націонал-соціалізму. В політику Й.Гебельса привів студентський товариш, комуніст Ріхард Флісгес, від якого майбутній Шеф пропаганди  Третьго рейху отримав праці Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.

У 2011 році весь демократичний світ відзначав 70-річницю від початку нападу Німеччини на СРСР. Але згадаймо, що Другу світову війну розпочали дві країни - гітлерівська Німеччина та сталінський СРСР, напавши одночасно з двох боків на Польщу 1 вересня 1939 року. У даній ситуації СРСР діяв згідно підписаної угоди 23 серпня 1939 року між гітлерівською Німеччиною та СРСР терміном на 10 років.

Радянсько-німецькі переговори влітку 1939 року свідчать про те, що основною метою зовнішньої політики Москви була реалізація військово-територіальних інтересів та розширення ареалу свого контролю. Політична проблема вибору союзника визначалася в першу чергу тим, яка з держав надасть СРСР карт-бланш на здійснення диктату і насилля відносно суміжних країн. Нею стала гітлерівська Німеччина. Й.Сталіним було знайдено вихід - підписання Пакта про дружбу і ненапад між СРСР і гітлерівською Німеччиною, який уможливив початок Другої світової війни і увійшов в історію як “Пакт Молотова – Рібентропа” .

Після переговорів на рівні послів і міністів А.Гітлер і Й.Сталін обмінялися телеграмами.

Телеграмма Гитлера от 20 августа 1939 г.

Господину Сталину, Москва

Я искренне приветствую подписание нового германо-советского торгового соглашения как первую ступень в перестройке германо-советских отношений.

Заключение пакта о ненападении с Советским Союзом означает для меня определение долгосрочной политики Германии…

Я принимаю проект пакта о ненападении, который передал мне ваш министр иностранных дел, господин Молотов…

Напряжонность между Германией и Польшей стала невыносимой. Поведение Польши по отношению к великим державам таково, что кризис может разразится в любой день. Перед лицом такой вероятности Германия в любом случае намерена защищать интересы государства всеми имеющимися в ее распоряжении средствами.

По моему мнению, желательно, ввиду намерения обеих сторон, не теряя времени вступить в новую фазу отношений друг с другом. Поэтому я еще раз предлагаю принять моего министра иностранных дел во вторник, 22 августа, самое позднее в среду, 23 августа…

Адольф Гитлер”

21 cерпня 1939 року Й.Сталін відповів А.Гітлеру:

Канцлеру Германского государства господину А.Гитлеру

Я благодарю вас за письмо.

Я надеюсь, что германо-советский пакт о ненападении станет решающим поворотным пунктом в улучшении политических отношений между нашими странами.

Народам наших стран нужны мирные отношения друг с другом. Согласие германского правительства на заключение пакта о ненападении создает фундамент для ликвидации политической напряженности и для установления мира и сотрудничества между нашими странами.

Советское правительство уполномочило меня информировать вас, что оно согласно на прибытие в Москву господина Риббентропа 23 августа.

И.Сталин

23 серпня 1939 року Рібентроп прибув до Москви. Його на найвищому рівні зустрічали Й.Сталін та В.Молотов у присутності німецького посла фон Шуленбурга. Пізніше Рібентроп повідомляв, що Й.Сталін та В.Молотов були “дуже милі”, він відчував себе “cеред них нібито серед старих товаришів по партії”.

У ході бесіди Й.Сталін запропонував наступний тост за фюрера:

“Я знаю, как сильно любить німецький народ свого вождя, через те я хотів би випити за його здоров’я”.

В.Молотов підняв келих за Й.Сталіна, відзначивши, що саме Сталін у своїй промові виголошеній у березні цього року, яка була вірно зрозуміла у Німеччині, поклав початок дружньому повороту в стосунках між націонал-соціалістичною Німеччиною та комуністичним СРСР.

На завершення цієї зустрічі Й.Сталін заявив імперському міністру іноземних справ: “Радянський Союз дуже серйозно ставиться до цього пакту, він може дати чесне слово, що Радянський Союз не введе в оману свого партнера”. Результатом цієї зустрічі стала ратифікація на позачерговій сесії Верховної Ради СРСР (31 серпня1939 року) радянсько-німецького договору про ненапад.

9 вересня 1939 року В.Молотов надіслав Рібентропу телефонограму:

Я получил Ваше сообщение о том, что германские войска вошли в Варшаву. Пожалуйста, передайте мои поздравления и приветствия правительству Германской Империи. Молотов”.

Текст ноти уряду СРСР від 17 вересня 1939 року, надісланий всім послам, які мали дипломатичні стосунки свідчить про те, що СРСР схвалює дії свого союзника гітлерівської Німеччини:

Польско-германская война выявила внутненнюю несостоятельность польского государства … Представленая самой себе и оставленная без руководства Польша превратилась в удобное поле для всяких случайностей и неожиданностей, могущих создать угрозу для СССР…

Народный Комисар Иностранных дел СССР В.Молотов.”

27 вересня 1939 року Рібентроп знову прилетів до Москви і 28 вересня ним та В. Молотовим було підписано новий радяно-німецький “Договір про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною”. До нього додавалась мапа, на якій було вказано новий кордон за підписом Сталіна та Рібентропа. Днем пізніше відбулися секретні перемовини між представниками Наркому оборони СРСР маршалом К.Ворошиловим, начальником ГенШтабу Червоної Армії командармом Шапошніковим та німецьким командування сухопутних військ – генералом Кьострінгом, полковник Ашенбреннер та іншими.

Після перемоги над Польщею німецькими та радянськими військами в містах Гродно, Ковелі, Пінську та Бресті були проведені спільні паради Червоної Армії та Вермахту. Найбільш відомий парад відбувся у Бресті, який приймали радянський комбриг Семен Моїсеєвич Кривошеїн та генерал танкових військ Гейц Вильгельм Гудеріан. В своїх спогадах Г. Гудеріан згадував:

“Наше перебування в Бресті завершилося прощальним парадом і церемонією з обміном прапорами в присутності комбрига Кривошеїна”.

Цей парад, сфотографований і знятий на плівку яскраво засвітчував угоду між двома тоталітарними режимами.

Від імені Уряду СРСР, аналізуючи міжнародну ситуацію в контексті підписання Пакту, В.Молотов заявив:

“…Теперь, если говорить о великих державах Европы, Германия находится в положении государства, стремящегося к скорейшему окончанию войны и к миру, а Англия и Франция, вчера еще ратовавшие против агресии, стоят за продолжение войны и против заключения мира. Роли, как видите, меняются… Идеологию гитлеризма, как и всякую другую идеологическую систему, можно признавать или отрицать, это – дело политических взглядов… не только бессмыслено, но и преступно вести такую войну, как война за “уничтожение гитлеризма.

Знайомство одного з найбільш активних втілювачів планів А. Гітлера Гейнца Гудеріана з СРСР відбулося ще в середині 20-х років у Казані, де було організовано бронетанкову школу рейхсфера, що отримала назву “об’єкт Кама”. Договір 1925 року щодо утворення танкової школи під Казанню з спільним навчанням німецьких та радянских спеціалістів був ратифікований у Москві 2 жовтня 1926 року. Від командування рейхсфера його було підписано полковником Г.фон дер Літ-Томсеном, від командування Червоної Армії – Я. К. Берзиним.

Гейнц Гудеріан побував в аудиторіях Казанського філіалу Челябінського танкового інституту, який знаходиться на місці об’єкту “Кама”, про що свідчить світлина, яка зберігається в музеї філіалу. В своїх мемуарах “Спогади німецького генерала” (що видані у Москві в 2007 р.) Гейнц Гудеріан зазначив, що “Починаючи з 1926 року за кордоном існував випробувальний полігон, де можна було випробовувати нові німецькі танки”(с.24). Питання конспірації були обговорені в договорі щодо заснування “Ками”. У школі офіцери рейхсферу носили форму командного складу РСЧА.

Не менш активною була співпраця Німеччини та СРСР у підготовці військових льотчиків. 15 квітня 1925 року в Москві було підписано протокол секретної угоди між Управлінням військово-повітряних сил РСЧА та представниками німецької сторони щодо облаштування авіашколи у Липецьку.

На її основі почалося створення німецької льотної школи, замаскованої під авіазагін Робітничо-селянського Червоного військово-повітряного флоту. В авіашколі було підготовлено кістяк гітлерівських “люфтваффе” в роки Другої світової війни, серед них – К.Штудент, Х.Ешонек, В.Віммер, О.Деслох та інші.

Об’єкт “Липецьк” був найдорожчим із існуючих на території СРСР центрів рейхсферу. Щорічно на утримання авіашколи виділялося 2 млн. марок, а за 10 років було витрачено біля 20 млн. марок. За данними бюджетного комітету рейхстагу у 1928 році з загальної суми витрат військового міністерства Німеччини на озброєння в розмірі 73,7 млн. марок – 5,7 млн. марок було виділено на підготовку льотчиків та танкістів в СРСР.

На активну економічну співпрацю між гітлерівською Німеччиною та СРСР (журнал “Вопросы истории” №4-5 1991 року) вказує доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії СРСР АН СРСР О.О. Шевяков у статті “Советско-германские экономические отношения в 1939-1941годах”, який писав: “В період між двома світовими війнами Німеччина надала Радянському Союзу ряд кредитів: у 1925, 1926 та 1931 рр. на загальну суму 700 млн. марок, а в 1935 році – на 200 млн. марок”. 19 серпня 1939 року Берлін погодився на радянських умовах надати 200 мільйонний кредит СРСР на 5 років при 4,5 % річних. Сплата боргу радянська сторона повинна була завершити лише в 1945 році. Додатково на 21 червня 1941 року всі види німецьких товарних і валютних поставок СРСР склали 507,3 млн. марок.

На момент нападу на СРСР, гітлерівська Німеччина отримала від сталінського СРСР продовольства, нафтопродуктів, промислової сировини та транспортних послуг на суму 741,5 млн. марок.

Співпраця між СРСР та Німеччиною у військовій та економічній сфері значно зміцнили ці країни, що дало змогу вести агресивну політику відносно своїх сусідів.

Після вторгнення гітлерівської Німеччини на територію підконтрольну СРСР Й.Сталін у своїй доповіді 6 листопада 1941 року на засіданні Московської Ради депутатів трудящих на честь 24-ї річниці Жовтневої соціалістичної революції заявив наступне: “Немецких захватчиков, т.е. гитлеровцев, у нас обычно называют фашистами. Гитлеровцы, оказывается, считают это неправильным и упорно продолжают называть себя “национал-социалистами”… Что может быть общего между социализмом и гитлеровскими озверелыми захватчиками, грабящими и угнетающими народы Европы?

Можно ли считать гитлеровцев националистами? Нет, нельзя. На самом деле гитлеровцы являются теперь не националистами, а империалистами… После того, как они захватили чужие территории и поработили европейские нации – чехов, словаков, поляков, норвежцев, датчан, голландцев, бельгийцев, французов, сербов, греков, украинцев, белорусов, прибалтов и т.д. и стали добиться мирового господства… (Й.Сталин. О Великой отечественной войне Советского Союза. - М.: Издательство ОГИЗ государственное издательство политической литературы, 1946. - с.25-26).

Саме в цей час на початку Другої світової війни керівництво СРСР таємно домовилося між собою віддати А.Гітлеру частину територій, які входили до складу Радянського Союзу. По справі Л.Берії у 1953 році на 15 років було засуджено начальника відділу “C” МДБ СРСР у 1946 році Павла Судоплатова, який здійснив терористичний стосовно Провідника Організації Українських Націоналістів Є.Коновальця. Одне зі звинувачень, які були висунуті Павлу Судоплатову звучало так: “Таємна змова з Берією для досягнення сепаратного миру з гітлерівською Німеччиною у 1941 році та усунення радянського уряду ”.

Павло Судоплатов у своїх спогадах “Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы на с.606-608” подає свою частково розсекречену записку:

Совершенно секретно

В Совет Министров Союза ССР

Докладываю о следующем известном мне факте.

Через несколько дней после вероломного нападения фашистской Германии на СССР, примерно числа 25-27 июня 1941 года, я был вызван в служебный кабинет бывшего тогда Народного Комиссара Внутренних Дел СССР Берия.

Берия сказал мне, что есть решение Советского правительства, согласно которому необходимо неофициальным путем выяснить на каких условиях Германия согласится прекратить войну против СССР и приостановит наступление немецко-фашистских войск… В этой связи Берия приказал мне встретиться с болгарским послом в СССР Стаменовым, который по сведениям НКВД СССР имел связи с немцами и был им хорошо известен.

Берия приказал мне поставить в беседе со Стаменовым четыре вопроса. Вопросы эти Берия перечислял глядя в свою записную книжку и они сводились к следующему:

  1. Почему Германия, нарушив пакт о ненападении, начала войну против СССР;

  2. Что Германию устроило бы, на каких условиях Германия согласна прекратить войну, что нужно для прекращения войны;

  3. Устроит ли немцев передача Германии таких советских земель как Прибалтика, Украина, Бессарабия, Буковина, Карельский перешеек;

  4. Если нет, то на какие террритории Германия дополнительно претендует.

Выполняя в июне 1941 года приказание бывшего тогда Наркома Берия в отношении разговора со Стаменовым, я был твердо убежден и исходил из того, что выполняю тем самым указание партии и правительства…

7 августа 1953 года П. Судоплатов”.

Ця неповною мірою розсекречена інформація, дає розуміння, які настрої панували серед вищого істеблішменту СРСР. Очевидним є що Л. Берія не міг ці перемовини вести самостійно, лише за наказом Й.Сталіна. Аналіз розсекречених матеріалів свідчить про те, що в 1941-1942 роках коли мільйони людей гинули на фронтах, радянське керівництво намагалося домовитися з Німеччиною про здачу територій, що до війни входили до складу СРСР. На цю пропозицію Радянського уряду керівництво гітлерівської Німеччини не дало згоди, оскільки несумнівалося у своїй перемозі.