Покрова – день української нації

14.10.2017
 

Марія Гуреш, Інформцентр МНК

Українець славиться двома речами: по-перше, він талановитий і гостинний господар-землероб. А по-друге, він смертельний ворог для всіх, хто перейде межу. І ці дві особливості поперемінно чергуються, підлаштовуючись під сьогодення. Своє забере, на чуже не піде – коротко і зрозуміло.

Не дивно, що у такого незвичного народу повинне бути своє незвичне свято, підібране спеціально під такий тип характеру. Свято, яке віками показує таємну міць і силу нації, яка готова і далі безжалісно знищувати ворогів, захищаючи своє. Свято, яке викликає пошану у друзів та переляк у ворога.

Покрова.

Історія Свята Покрови ведеться ще з далекого 10 століття. Легенди кажуть, що Константинополь оточив сильний ворог, а у захисників вже відверто залишалось мало шансів. І тоді біля церкви з’явилася Пресвята Богородиця разом із ангелами, пророками та апостолами і накрила своїм омофором всіх місцевих жителів, що молилися. Це було передвістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшла підмога і ворог був розбитий. 

Така подія не могла зникнути з поля зору уважних священиків та монахів. Чудо було відразу зафіксовано і Покрова почала асоціюватись із поняттям «захист».

Пройшли століття і наші предки стали іменуватись «козаками». Величезна армія, яка заслужила повагу в Європі і навіювала страх на півдні та сході. Козаки оберігали свою землю, прекрасно розуміючи, що захищають також свої сім’ї від чисельних перспективних загарбників, нашестя яких стримував тільки «миролюбний» характер місцевих до ворогів. 

Посередині Запорізької Січі красувалась церква святої Покрови – одна з найшановніших в козаків. Вони ж будували багато однойменних храмів в честь своєї покровительки. Деякі Покровські храми (Покровський собор Харкова (1689) і київська трибанна церква Покрови на Подолі (1766)) вціліли до нашого часу. Особливо в пошані були ікони, які возили повсюди за собою, коли попереду була важлива битва. 

Окремо 14 жовтня козаки освячували зброю та обирали нового гетьмана, який повинен був вести їх «дружелюбну» армію, коли до них знову приходили сусіди у «гості».

Наступний вибух припав вже на 1942 рік. Саме тоді була створена УПА (Українська Повстанська Армія), основне завдання якої  – вибороти свою землю у двох дуже могутніх загарбників. Вони повинні були започаткувати нове покоління людей, які ціною власного життя готові бороти свою землю, які за життя одного українця забирали не менше десяти «чужих» життів. Українська Повстанська Армія боролася за самостійну Україну, воювала проти польської Армії Крайової, гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу. 

Не випадково днем створення УПА зробили саме 14 жовтня, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці, як зазначено у постанові Української головної визвольної ради від 30 травня 1947 року та наказі передостаннього Головного командира УПА Романа Шухевича ("Тараса Чупринки") від 14 жовтня 1947 року.

"В місяці жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській повстанчій армії. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА", - йдеться у наказі.

Тепер це свято знову повернулось до нас і вже міцно укріпилось. Знову під свій оберіг взяла нашу армію Покрова. Історія зробила нове коло, «запросивши» нових старих ворогів. Знову перемога буде наша, не дивлячись ні на що. Покрова повернулась в наші церкви, Покрова охрестила нашу зброю. 

Зі святом.

 

 




Теґи