Ахтем Сеїтаблаєв: «В мене є мрія зняти фільм «Ми повернулись», вже в Криму»

18.05.2017
 

Тетяна Денькович, інформцентр МНК

73 роки тому корінні жителі Кримського півострова зазнали геноциду – масової депортації кримських татар на території середньої Азії. Тільки після розпаду тоталітарного СРСР частина з них змогла повернутись на рідні землі – вже в незалежну Україну.

3 роки тому, після анексії Криму Росією, для кримських татар знову розпочались чорні дні – через утиски їх прав, значна частина етнічних кримчан змушена була покинути півострів і переїхати на материкову частину України. Проте багато кримських татар залишилась вдома.

Ми чули безліч історій про силу, волю і сміливість цього народу: як про історічних постатей, так і про наших сучасників. Однією з них є історія про виховательку притулку для татарських дітей-сиріт в часи Другої Світової Війни Саїде Арифову, яка під час німецької окупації Бахчисараю врятувала життя 88 єврейським дітям, а потім – вберегла їх від радянського чобота.

Вже сьогодні в кінотеатрах України можна побачити фільм «Чужа молитва» про цю дивовижну, але реальну історію українського режисера, кримчанина Ахтема Сеїтаблаєва. Кримські пейзажі творці фільму змушені були шукати в Грузії. А головну роль Саіде Арифової виконала молода акторка Лілія Яценко.

На екранах ми бачимо дівчину – тендітну зовні, але з сильним духом. Коли в двері її домівки – дитячого будинку для татар – стукає єврейський юнак з дітьми, попри внутрішні вагання, страх поплатитись життям, вона приймає непроханих гостей. Приймає, розуміючи, що в будь-який момент може померти. Для того, щоб залишитись живими, вона перетворює малих євреїв на татар – дає їм нові імена, навчає мови, звичаїв. Вона навчає їх молитви – чужої молитви чужою мовою, яка потім врятує всім життя. У фільмі ми спостерігаємо за життям героїв від німецької окупації і полювання на євреїв, і до приходу Червоної Армії і, як наслідок, депортації кримських татар.

Виконавиця головної ролі Лілія Яценко зізнається, що найскладнішою для неї була сцена депортації. «Я розуміла, що це подивляться татари, які живуть в Україні, і які досі проживають в Криму. Я розуміла, що це історія. Це була найскладніша сцена: в тебе нема змоги сфальшивити, бо люди це пережили», - зазначає акторка.

Для режисера це особлива картина, адже це фільм про його народ. Ось як він коментує назву фільму: «Для мене особисто назва будь-якого фільму є стислим меседжем того, про що хоче розповісти цей твір. Цю назву запропонував мій вчитель. Коли ми побачили преші результати фільму, зрозуміли, що робочої назви «Її серце» замало, цей фільм потребує чогось більшого. Назва «Чужа молитва» контраверсійна. Виникають питання: якщо молитва, то чому чужа, якщо чужа, то чому тоді молитва? В нас була надія, що назва зацікавить глядача. І, найголовніше, що після перегляду фільму глядач сам відповість на питання, що молитва, яка йде до всевишнього задля порятунку дітей, чужою бути не може. І нема ніякої різниці, якою мовою і в якій релігійній конфесії вона вимовлена. І якщо глядач сам собі відповість на питання, що чужої молитви не буває, тоді, будемо вважати, що це наша, хоча невеличка, але перемога».

Режисер також зазначив: «Я маю надію, що коли ми будемо показувати фільм в інших країнах, зокрема в Ізраїлі, хоча б когось із врятованих дітей вдасться знайти, і це вважатиму найбільшою нагородою».

На запитання, які фільми творча команда планує в найближчому майбутньому, Ахтем Сеїтаблаєв відповів: «В квітні наша команда закінчила зйомки фільму «Кіборги». В цьому році починаємо роботу над картиною за мотивами твору Івана Франка «Захар Беркут». А ще, у мене є така мрія – зняти фільм «Ми повернулись», вже в Криму, найближчим часом».

Мабуть, в образі головної героїні сьогодні ми можемо побачити весь кримсько-татарський народ – сильний, відважний, в якого вкотре намагаються забрати рідну домівку.

Якою ж вийшла картина – дивіться в кінотеатрах України вже сьогодні. 




Теґи