Покрова – день української нації

14.10.2018
 

Марія Гуреш, Київський осередок МНК

Українець славиться двома речами: по-перше, він талановитий і гостинний господар. А по-друге, він смертельний ворог для всіх, хто перейде межу. І ці дві особливості поперемінно чергуються, підлаштовуючись під нинішню ситуацію. Своє забере, на чуже не піде.

Не дивно, що у такого харизматичного народу повинне бути своє, особливе, свято. Свято, що віками показує таємну міць і силу нації, яка готова і далі безжалісно знищувати ворогів, захищаючи своє. Свято, яке викликає пошану у друзів та переляк ворога.

 

Покрова.

День Святої Покрови є символом української військової еліти, уособленням українського захисту. Церква святої Покрови красувалась посеред Запорізької Січі, десятки однойменних церков по всій тогочасній Україні, майстерні ікони – і аж до появи УПА. Протягом віків на 14 жовтня воїни, які встали на стежку війни не заради власної вигоди, а заради захисту своєї території та своєї сім’ї, освячували зброю, обирали нове керівництво та відчували духовне єднання.

Коли була створена УПА (Українська Повстанська Армія) постала нова задача - започаткувати нове покоління людей, які готові кров’ю і життям бороти свою землю. Українська Повстанська Армія боролася за самостійну Україну, воювала проти польської Армії Крайової, гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу.

Не випадково днем створення УПА зробили саме 14 жовтня, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці, як зазначено у постанові Української головної визвольної ради від 30 травня 1947 року та наказі передостаннього Головного командира УПА Романа Шухевича ("Тараса Чупринки") від 14 жовтня 1947 року.

"В місяці жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській повстанчій армії. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА", — йдеться у наказі.

 

Згодом на радянських територіях спробували штучно прищепити людям гібридне свято «23 февраля», яке мусило стати таким собі замінником тих історичних традицій, що були на наших етнічних територіях роками. Певним чином, цей експеримент можна вважати успішним, але так само успішно Покрова повернулась до нас протягом останніх років, і стала ще одним яскравим знаковим символом для визначення «свого/чужого».

Знову під свій оберіг взяла нашу армію Покрова. Історія зробила нове коло, «запросивши» старих ворогів. І в цей раз, завдяки незламному духу українців, звитязі наших військових — перемога буде наша, не дивлячись ні на що. Покрова повернулась в наші церкви, Покрова охрестила нашу зброю. Єднаймось з нашими славетними предками, які боролись за незалежну Україну, єднаймось з нашими грізними захисниками зараз.

 

Зі святом.




Теґи