Львівська міськрада оскаржила мовний закон у КС

До Конституційного Суду України надійшло звернення Львівської міськради щодо офіційного тлумачення абзаців 2, 6, 8 частини 1, статті 1, частини 3, 7, статті 7, пункту 15 перехідних положень закону "Про засади державної мовної політики" у взаємозв'язку з положеннями ст. 2, 5, 7, 10, 24, 140 Конституції України.

Згідно з регламентом, звернення передано на вивчення до секретаріату суду, - повідомляє ZAXID.NET.

Нагадаємо, Верховна Рада України ухвалила ініційований Партією регіонів законопроект "Про засади державної мовної політики" 3 липня. 8 серпня президент України Віктор Янукович підписав його, закон набув чинності закон 10 серпня. Він передбачає можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%.

Одеська обласна та міська ради, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Севастопольська, Дніпропетровська і Луганська міськради, Краснолуцька міськрада (Луганська обл.), Запорізька, Донецька, Херсонська, Миколаївська та Дніпропетровська обласні ради вже ухвалили рішення про визнання російської мови регіональною. Крім того, кримський парламент доручив до 10 жовтня 2012 року підготувати і внести на розгляд кримських депутатів пропозицію щодо реалізації "мовного закону".

30 серпня депутати Львівської міськради підтримали звернення до КС із приводу офіційного тлумачення окремих положень закону.

Як зазначено в документі, підставою для звернення до Конституційного Суду є "практична необхідність у роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень зазначеного закону в їхньому взаємозв’язку зі статтями Конституції". Зокрема, міськрада просила пояснити офіційну інтерпретацію положень "мовного закону" з положеннями Конституції України:

1. Співвідношення понять "органи державного управління і діловодства", "окрема самоправна адміністративно-територіальна одиниця" положенням Конституції України;

2. Співвідношення терміна "регіональна мова", визначеного "мовним законом", і "мови національних меншин", визначених у ст. 10 Конституції України;

3. Обов'язковості застосування органами місцевого самоврядування абз. 2 ч.1 ст. 1 та ч.7 ст. 7 закону "Про засади державної мовної політики", як такі, що суперечать ст. 10 Конституції України;

4. Співвідношення поняття "регіон", передбаченого абз. 6 ч.1 ст. 1 "мовного закону", і поняття "адміністративно-територіальна одиниця", що є основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування;

5. Застосування п.15 Перехідних положень закону "Про засади державної мовної політики" щодо ухвалення органами місцевого самоврядування рішень з приводу питань, не зарахованих Конституцією України до питань місцевого значення;

6. Розбіжностей правових позицій ЄС, висловлених у його рішеннях, з положеннями закону "Про засади державної мовної політики".