Бабуся померла?

Світ стає іншим. Прямо на наших очах. Це дуже важко сприйняти — приходить розуміння, що всі життєві плани, стосунки з друзями і родичами, взагалі все довкола починає хитатися, а земля — просто вислизати з-під ніг. 

Поки що це стосується українців, та перебіг подій такий, що в недалекому майбутньому аналогічні почуття відвідають жителів Росії, Європи, а може, й не тільки, - йдеться у матеріалі "Дзеркала тижня". 

Це ж тільки кримським будівельникам-шахраям і гоблінам (сорі, з маленької букви) здається, що нічого страшного не відбувається, а все є різновидом кидка вкладників або гоп-стопу кіоску на ялтинській набережній. І що тепер, обклавшись спецзв'язком, вони істотно піднялися над аналогічними шахраями, щось там вирішують, а воно якось розсмокчеться. 

Невтямки їм, простим кримським бандитам, що вони опинилися в центрі вирви, яка розростається і затягує всередину не тільки їх самих, а й усі довколишні магазини, набережні, гори, річки, а потім увесь світ, який цих персонажів знати не знав. І оскільки вони перебувають у центрі вирви — змиє їх першими. 

Ну бог з ними, з гоблінами, тим більше що не було б цих — були б інші. Є інше запитання, яким стурбовані Обама, Меркель, львівський учений, водій київської маршрутки і чернігівська вчителька. Запитання звучить просто: чого він хоче? 

Відразу обмовлюся: цього не знає ніхто. Усі, хто з розумним виглядом розповідає про якісь особливі обізнані джерела, витоки та інші дурниці, не знають нічого. Навіть ті, хто з ним розмовляв, наприклад Мустафа Джемілєв, теж навряд чи зможуть сказати щось конкретне про його плани, тому що це спілкування було всього-на-всього спробою вербування. 

Публічні виступи також перестали бути індикатором. Раніше було всяке — він говорив про всиновлення російських дітей, про Pussy Riot, і завжди в його словах була логіка. Своя логіка, своєрідна логіка, із цією логікою не погоджувався інший світ, але ця логіка була. 

Ніколи ще він не оголошував світу як даність те, що цілком не відповідає дійсності, скажемо м'яко. Це я про кримські сили самооборони з БТРами, гранатометами і кримчан якутської зовнішності. 

Йому раніше виписували пояснення його дій, правдоподібне чи ні — не важливо. Цього разу він заперечував очевидне. Ну це все одно, якби США, з якими в Москві дуже хочуть розмовляти на рівних і намагаються дзеркально копіювати їхні дії зі словами: "А чому нам не можна?", повідомили б, що Ірак насправді бомбардують сили антисаддамівської самооборони. 

Щось зламалося. Або почало працювати зовсім інакше. 

Отже, про те, чого він хоче, спираючись на уривки інформації та інтуїцію. 

Очевидно, він, нарешті, дійшов висновку, що не в грошах щастя. Точніше, дістав підтвердження цій світлій ідеї, якої його навчали в радянській школі. Тому він так поблажливо ставився до Януковича і так знущається з нього зараз, використовуючи як ляльку і руку з авторучкою для підпису. От для Януковича щастя було саме в грошах. І тому, що в школі вчився погано, і в силу тюремного минулого він був упевнений, що щастя не тільки в грошах, а й у їхній кількості. Словом, натуральний персонаж Сухорукова з "Брата-2". Ну, хіба що, непривабливий. 

А він-то розумів. Чи то надивившись телесеріалу "400 років династії Романових" про удачливих і невдачливих царів. Чи то своїм власним шляхом прийшов до розуміння, що щастя — це коли тебе через 400 років згадуватимуть як збирача земель "русских", а в ідеалі — не тільки "русских", а радянських. Адже він, радянська людина, розуміє, що Україна, Білорусь та інші — історичні непорозуміння. 

До речі, спілкування його з керівниками України за весь цей час (ну, може, крім Кучми і Тимошенко) лише підтверджувало цю, на його погляд, істину. 

А справді: що він бачив перед собою? Дрібнуваті особистості, які були готові повіситися заради частки в нафтогазовому бізнесі? Які легко міняли державні інтереси на банківські перекази незалежно від того, носили вони вишиванки чи Бріоні?

Він знав, що вони "сучі діти", але це були його "сучі діти". І правда, чим Янукович гірший за Анастасіо Сомосу-старшого? Та нічим. 

Звичайно, повалення "сучого сина" було, на його думку, неприпустимим зухвальством. І не тільки тому, що це плутало карти з перетворення України до 2015 р. на домініон і відновлення історичної справедливості (СРСР) нехай навіть у м'якій формі. 

Повноцінне спілкування з новою українською владою означало б, що він допускає усунення законної влади шляхом народного повстання.

Тобто він ніби говорить своїм віртуальним політичним опонентам (реальних у Росії немає): "Якщо зможете організувати повстання — будь ласка! Я ж розумію, це народне волевиявлення, і якщо зможете взяти штурмом Кремль — перемога ваша!". Так, чи що?

Ви скажете, що він міг би після всього цього дочекатися нових виборів в Україні і визнати нову демократичну українську владу? Міг би. Але не став. Бо в такий спосіб увійти в історію не вдалося б. 

Сьогодні є всі підстави вважати, що Криму, звичайно, буде замало. Більше того, анексія лише Криму не тільки не розв'яже проблеми величі, а й зажене її всередину. 

Ну, справді, як ви собі уявляєте будь-яку українську владу (підкреслюю — будь-яку!), яка після анексії частини території зможе просто так, наче нічого й не сталося, налагоджувати добросусідські зв'язки з Росією? Правильно, такої влади бути не може. Отже, держава Україна не може бути за визначенням дружньою до Росії. А, отже, такої держави бути не повинно. 

При цьому воювати з дружнім українським народом, звичайно, ніхто не буде, що ви! Оскільки, якщо вірити російському телебаченню, владу в Києві захопили "фашиствующие бандеровцы и террористы", це потребує проведення антитерористичної операції зі звільнення братнього народу від бандитів. Причому, як ви, напевно, уже знаєте від колишнього голови СБУ, від бандитів, найнятих, навчених і натренованих США. Ви не вважаєте Яценюка і Турчинова бандитами? Ну, тоді ви просто непоінформовані. Дивіться "Росію 24". 

При цьому може йтися навіть не про всю Україну. У Москві через небажання заглиблюватися в деталі багато хто щиро вважає, що для входження в історію достатньо відновити кордон Росії там, де були кордони СРСР у 1939 р. Тобто без шести областей України, де, як вважається, бандерівців щиро підтримують. Нехай з фашистами розбирається Європа, цілком можуть вирішити в Білокам'яній. 

Тут було написано про кордони Росії, і це не помилка. Ще раз наголошую — саме існування держави України в цьому випадку є не тільки непорозумінням, але й прихованою загрозою. Тому було б логічно на контрольованій території країни провести референдум про приєднання на правах автономії до Російської Федерації. 

Він "нелегітимний", "під час окупації", "світ не визнає" і так далі? Він не більш нелегітимний, ніж кримський. Народ не підтримає? Не смішіть мої тапочки, усе буде пораховано як треба або намальовано як треба. До того ж, поклавши руку на серце, визнаймо, що без західних областей і домальовувати треба буде не так багато. Ну, відсотків 20, не більше. 

І що в цій ситуації найсумніше, подібна геополітична і гуманітарна катастрофа викликала б підтримку певної частини населення в західних областях, які нарешті опинилися б у ЄС, НАТО і тихо пили каву в кав'ярнях, збиткуючись над донецькими і луганськими бандитами. 

Привід? Ну, із цим абсолютно жодних проблем. Порівняння кримськоїситуації з Судетами 1938 р. настільки очевидне, що й говорити нема чого. Можна й не вигадувати нічого, а згадати, як у ніч на 1 вересня 1939 р. сілезькі націоналісти напали на радіостанцію в Глейвіці, захопили її і навіть сяк-так передали в ефір якусь відозву. Доблесні війська СС тоді, як відомо, припинили провокацію, знищивши всіх загарбників, тіла яких було продемонстровано ЗМІ. 

І це нічого, що всіх їх узяли з концтаборів і перевдягнули в цивільне. У відповідь на зухвалі дії Польщі і було ухвалено рішення припинити діяльність польського уряду, що й було зроблено за один місяць ціною відносно невеликої кількості жертв (порівняно з кількістю жертв Другої світової). 

Але це в Польщі, де, як відомо, німецькомовне населення не повставало на захист своїх прав. А тут ми маємо "населення, що збунтувалося проти терористів". А якщо ці "терористи" замахнуться на їхнє життя? А якщо прямо 16 березня, у день кримського референдуму? 

Причому, хоч як гірко це визнати, від нападу "націоналістів" на мирні мітинги захиститися практично дуже важко. Та й, до того ж, якщо не вийде організувати реальний напад, можна його зняти заздалегідь і показати на ТБ тоді, коли треба. І відразу обурений російський народ на чолі з діячами культури просто заблагає: "Та вони ж уже вбивають! Та треба ж щось робити!". 

Не посміють? Якщо наприкінці лютого реально розглядався варіант бабахнути по кораблю Чорноморського флоту керованим ракетним снарядом, списавши це на "бандерівців", то чому ні? 

До речі, знаєте, який позивний був для початку операції в Глейвіці? "Бабуся померла". 

Є, щоправда, ще щось, що пов'язує цю ситуацію з тією, 65-річної давності. Спочатку напад на Польщу було намічено на 22 серпня. Але тоді провести синхронно захоплення радіостанції, лісництва і ще кількох об'єктів не вдалося. Когось прихопили польські прикордонники, хтось не вийшов у заданий район. Коротше, виконавців звільнили, поставили нових і підготувалися як слід. 

Не зникає відчуття, що й сьогодні все робиться бігцем і поспіхом. Кримський парламент за 10 днів ухвалює чотири взаємовиключні постанови про референдум, про незалежність, міняє дати і запитання. 

З ходу організувати з допомогою засланої агентури повноцінне захоплення влади на південному сході не вийшло. Чи то агентура виявилася поганенькою, чи то грошей замало, чи то їх украли, як завжди. Поки що не вийшло, що не виключає реалізації вищенаведеного плану, і тоді на офіційні запити від облрад можна начхати. Адже масові заворушення з потенційною (підкреслюю) загрозою для мирного російськомовного населення теж можуть бути приводом для наведення порядку. 

Але багато чого не працює, як власне, часто трапляється в Росії. І головне, що не працює, — це весь оточуючий Росію світ. Мається на увазі, увесь світ, крім пана Асада. 

Під час дебатів у Раді Федерації наймудріший сенатор повідомив: "Ну, погаласують, ну що, хіба вперше? От, пам'ятаю, після Беслана… Покричали й заспокоїлися, правда ж?".

Єдність світової реакції на анексію території країни — члена ООН сьогодні зашкалює порівняно з тією, що була при введенні радянських військ в Афганістан. Уся російська дипломатія змогла видавити з усього світу тільки того самого Асада. Не буде перебільшенням сказати, що таке відбувається уперше в новітній історії. 

Причому це ж було очікувано. Сподіватися на підтримку Китаю було наївно, бо ніхто не скасовував Тайваню та уйгурської проблеми. Як ніхто не скасовував становища російськомовних у північному Казахстані, які теж можуть вимагати підтримки. І навіть у Білорусі можуть намітитися проблеми з російськими громадянами, а з російськими бізнесменами вони вже є, і які!

Усі, у тому числі й обурені громадяни Росії, повинні чітко усвідомити: світ стоїть на межі якщо не гарячої, то вже точно холодної війни і перед відновленням "залізної завіси". 

І може йтися не тільки про обмеження придбання там газу або обвал нафтових цін, що призведе російську економіку до закономірного краху протягом кількох років.

Розпечатання США стратегічних запасів нафти в четвер — це перша ластівка. Тест. 

Індивідуальні санкції проти конкретних людей — членів Ради безпеки Росії, а також Ігоря Сєчіна, Олексія Міллера, Олексія Якуніна — це кінець одного їхнього життя і початок іншого, в якому вони будуть уже не респектабельними бізнесменами, а солдатами. 

Арешт активів російського бізнесу — це теж прямий шлях усьому кооперативу "Озеро" до армії. 

Пряма заборона доларових трансакцій для російських суб'єктів господарювання, тобто режим, у чомусь схожий із санкціями, запровадженими раніше для Ірану. 

Залізна завіса. 

Але Іран ніколи не був настільки інтегрований у світову економіку, як Росія. І в разі ухвалення такого рішення рахунок піде на місяці. 

Це непогано б зрозуміти росіянам, щоб для них не стали несподіванками раптові відмови у в'їзних візах в Іспанії й Італії. Та, власне, і зарплати яких уже не дозволять вештатися по всьому світу, розкидаючи долари, євро і фунти. Світ це переживе, місце росіян посядуть китайці. 

Про це, до речі, непогано було б пам'ятати жителям Криму і південного сходу України, які мріють про російські зарплати. Бачте, шановні, нічого у світі не буває просто так. За все доводиться платити. І боротьба з міфічним "Правим сектором", який існує як фактор впливу тільки на російському телебаченні, цілком може закінчитися життям у блокованій мілітаризованій країні з дефіцитом товарів під акомпанемент мітингів проти американської вояччини і злостивого Заходу. Явка на мітинги обов'язкова, про це молодшим нехай розкажуть старші товариші. 

Ви вже пробачте за апокаліпсичні картини, але сьогодні їх малює саме життя. Ви запитаєте, що робити: чекати цього кошмару?

Для початку дещо мусить робити нова влада. Хоча б згадати про те, що справді не вся країна стояла на Майдані, а та частина, яка не стояла, — налякана. 

Заспокойте її, там і так бігає безліч божевільних і проплачених провокаторів, які лякають її свастикою. Розкажіть їй, що ви прямо зараз працюєте над змінами до Конституції і готові віддати органам місцевого самоврядування чимало фінансових і гуманітарних прав, включаючи історію з мовами. Словом, усе, крім політичного права на відокремлення, яке там і так нікому не потрібне. 

Відловлюйте бандитів зі зброєю, тому що ви в цьому зацікавлені не менше, ніж жителі на південному сході. 

Припиніть зводити особисті порахунки з тими, хто когось кудись посадив і щось відібрав. Зрозумійте, сьогодні всі, хто не проти України, — з вами. 

Вивезіть, нарешті, російських кримінальників з Донбасу на їхню історичну батьківщину! Адже всім відомо, де вони живуть і хто їх возить на сходки, після яких вони ріжуть народ і громлять українські міста! 

Ловіть шпигунів і провокаторів, нарешті. До речі, нешановні провокатори! Задумайтеся про те, що вам ніде буде витрачати зароблені вами гроші! 

А кожному окремо… Як ніколи сьогодні актуальна настанова: "Роби, що маєш робити, і хай буде, що буде!". І треба пам'ятати, що доля світу (і Миру) сьогодні може залежати від кожного з нас.